СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 червня 2009 року Справа № 2-8/360-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурор, Бучко Роман Васильович, посвідчення № 229 від 28.09.07, Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону;
представник позивача, Куркчі Ребія Мамедіївна, довіреність № 1488 від 02.06.09, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя;
представник відповідача, не з'явився, Сімферопольська міська рада;
представник відповідача, не з'явився, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
представник третьої особи, ОСОБА_3, довіреність № 624 від 05.05.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
представник третьої особи, Куркчі Ребія Мамедіївна, довіреність № 220/971/д від 24.11.08, Міністерство оборони України;
представник третьої особи, ОСОБА_5, довіреність № 623 від 05.05.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А. ) від 03 квітня 2009 року у справі № 2-8/360-2009
за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, міста Сімферополь,95026)
в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя (вул. Павленка, 9, місто Сімферополь,95000)
до Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь,95000)
Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь,95000)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,95051) (представник: ОСОБА_5: АДРЕСА_2, 95000)
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1,01001)
про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Міністерства оборони України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 березня 2009 року просить визнати недійсними та скасувати рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради «Про внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради ХХІV скликання про продовження строку оренди та надання суб’єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 в довгострокову оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково) по вул.. Павленко, 9, для реконструкції існуючого торгівельного павільйону під магазин з кафетерієм»від 25 липня 2003 року №1257, пункт 2.35 рішення Сімферопольської міської ради 12 сесії ХХІV скликання від 24 вересня 2003 року №201 "Про надання, передачу громадянам України, юридичним і фізичним особам (СПД) земельних ділянок в приватну власність, постійне користування, оренду у місті Сімферополі", а також зобов’язати Сімферопольську міську раду повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового містечка 1с земельну ділянку площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково).
Позовні вимоги вмотивовані положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», статті 77, 84, 141, 123 Земельного кодексу України, а також тим, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті з перевищенням наданих ним повноважень, оскільки земельна ділянка, щодо якої прийняті рішення, відноситься до земель державної власності, зокрема до земель оборони, і не може бути передана в оренду іншим особам без згоди власника.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2009 року у справі № 2-8/360-2009 позовні вимоги задоволені частково.
Визнані недійсними та скасовані рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 липня 2003 року №1257 "Про внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради ХХІV скликання про продовження договору оренди і надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0089 га (у тому числі 0,0043 га додатково) по вул. Павленко, 9 для реконструкції існуючого торговельного павільйону під магазин з кафетерієм", а також пункт 2.35 рішення Сімферопольської міської ради 12 сесії ХХІV скликання від 24 вересня 2003 року №201 "Про надання, передачу громадянам України, юридичним і фізичним особам (СПД) земельних ділянок в приватну власність, постійне користування, оренду у місті Сімферополі". У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Сімферопольської міської ради повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового містечка 1с земельну ділянку площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково) - відмовлено.
Судове рішення в частині скасування і визнання оскаржуваних рішень недійсними обґрунтоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття квартирно-експлуатаційним відділом міста Сімферополя та Міністерством оборони України рішення щодо відмови від земельної ділянки або надання згоди на передачу земельної ділянки загальною площею 0,0089 га по вул.. Павленко, 9 в місті Сімферополі в оренду третій особі, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що Сімферопольська міська рада незаконно передала в оренду спірну земельну ділянку. В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Сімферопольської міської ради повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового містечка 1с земельну ділянку площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково) судове рішення вмотивовано тим, що дана вимога заявлена не до належного відповідача, оскільки земельна ділянка площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково) передана за договором оренди від 08 серпня 1999 року - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуваними рішеннями не може бути порушено право позивача на спірну земельну ділянку, оскільки воно йому не належить з підстав відсутності у нього правовстановлювальних документів на неї.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 травня 2009 року суддів Прокопанич Г.К., Остапову К.А. замінено на суддів Антонову І.В., Заплава Л.М.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради «Про припинення Сімферопольській КЕЧ району права користування частиною земельної ділянки і надання його ПП ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах оренди»від 24 вересня 1999 року № 1421 (а. с. 14-15), затвердженим рішенням Сімферопольської міської ради від 03 грудня 1999 року № 145 (а. с. 16), на підставі згоди Сімферопольськой КЕЧ на вилучення земельної ділянки та клопотання приватного підприємця ОСОБА_6 тимчасово припинено право користування Сімферопольської КЕЧ району частиною земельної ділянки площею 45,5 кв. м по вул. Павленко, 9, приватному підприємцю ОСОБА_6 надано земельну ділянку площею 45,5 кв. м у тимчасове користування строком на 5 років на умовах оренди для розміщення торгового павільйону по вул. Павленко, 9.
Рішенням від 25 липня 2003 року № 1257 Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради вирішив: 1) внести пропозицію сесії Сімферопольської міської ради ХХІV скликання: продовжити договір оренди і надати додатково суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_6 у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0089 га по вул. Павленко, 9 для реконструкції існуючого торговельного павільйону під магазин з кафетерієм (з земель загального користування, угіддя –забудовані землі), 2) затвердити акт вибору і обстеження земельної ділянки загальною площею 0,0089 га по вул. Павленко, 9, 3) затвердити договір з виконавчим комітетом міської ради про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста і внести доповнення до проекту відведення; 4) дозволити суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_6 виконати реконструкцію існуючого торговельного павільйону під магазин з кафетерієм, 5) зобов’язати суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_6 оформити у встановленому порядку винесення меж земельної ділянки в натурі, укласти з міською радою договір оренди землі і зареєструвати його у встановленому законом порядку і т. і. (а. с. 17-18).
Пунктом 2.35 рішення 12-ої сесії ХХІV скликання Сімферопольської міської ради від 24 вересня 2003 року № 201 вирішено продовжити договір оренди, надати суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_6 у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0089 га (у тому числі 0,0043 га додатково) по вул. Павленко, 9 для реконструкції існуючого торговельного павільйону під магазин з кафетерієм (а. с. 20).
На підставі зазначених рішень 12 грудня 2003 року між Сімферопольською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за номером 1-1909 (а. с. 50-55).
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з тим, що перевіркою, проведеною військовою прокуратурою Сімферопольського гарнізону, встановлено, що надання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки з земель, що знаходяться на обліку квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя, (що є правонаступником Сімферопольської квартирно-експлуатаційної частини /району/) у порушення земельного законодавства здійснено без згоди фактичного землекористувача та Міністерства оборони України, що стало підставою для заявлення даного позову.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для скасування чи визнання недійсними оскаржуваних рішень відповідачів та повернення Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового містечка 1с земельну ділянку площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково).
Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності (частина 3 статті 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватися в жодному разі не можуть (частина 4 статті 84 Земельного кодексу України).
Так, як вбачається з матеріалів справи рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради депутатів трудящих «Про закріплення земельних ділянок фактичного користування за Кеч Сімферопольського району» від 23 грудня 1969 року №634 (а. с. 63) земельна ділянка площею 5,10 га по вул. Павленко №9 у місті Сімферополі закріплена за Квартирно-експлуатаційною частиною Сімферопольського району, правонаступником якої є позивач. На підставі вказаного рішення Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради народних депутатів Кримської області прийнято рішення від 10 березня 1989 року № 98/3 (а. с. 61), яким затверджено межі земельних ділянок військових містечок, в число яких входить військове містечко по вул.Павленко,9.
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у пункті 8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року N 483, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Аналіз положень викладених норм свідчить про те, що підставою для припинення права постійного користування землями оборони обов’язково здійснюється за погодженням Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Дана процедура погодження обумовлена особливим статусом земель оборони та їх призначенням.
Однак, в порушення вказаного порядку передача земельної ділянки, яка до теперішнього часу знаходиться на обліку квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя (даний факт підтверджується представленим у судове засідання суду апеляційної інстанції актом звірення площ земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача, підписаним Першим заступником голови Республіканського комітету по земельних ресурсах та В.о. начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя) здійснена на підставі листа начальника Сімферопольської квартирно-експлуатаційної частини району (а. с. 13), який не мав законних повноважень на надання згоди на вилучення земельної ділянки.
Більш того, на момент прийняття оскаржуваних рішень про продовження строку договору оренди з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 строк дії рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради «Про припинення Сімферопольській КЕЧ району права користування частиною земельної ділянки і надання його ПП ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах оренди»від 24 вересня 1999 року № 1421, яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою Сімферопольської КЕЧ району, вже закінчився, у зв’язку з чим судова колегія вважає, що рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 липня 2003 року № 1257, пункт 2.35 рішення 12-ої сесії ХХІV скликання Сімферопольської міської ради від 24 вересня 2003 року № 201, якими третій особі надана спірна земельна ділянка в довгострокову оренду, прийняті з перевищенням наданих відповідачам повноважень, що є підставою для визнання їх недійсними.
Враховуючи те, що відповідачі визнали позовні вимоги у повному обсязі і не представили суду доказі законності прийняття оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції дійшов переконливого висновку щодо правомірності вимог позивача в частині скасування і визнання зазначених спірних рішень недійсними.
Стосовно вимоги позивача про зобов’язання Сімферопольську міську раду повернути Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - військового містечка 1с земельну ділянку площею 0,0089 га (в тому числі 0,0043 га додатково), судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у її задоволенні виходячи з того, що ні прокурор, ні позивач не довели, що саме відповідачами порушене їх право.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2009 року у справі № 2-8/360-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді