ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.2010  року                                                            Справа № 10/176

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.          

                                                  Парамонової Т.Ф.

секретар

судового засідання:                      Антонова І.В.

за участю представників:

від позивача:                               -Підскальний Д.О., головний спеціаліст-юрисконсульт

відділу експертно-правової роботи юридичного

управління виконавчого комітету Алчевської міської

ради, дов. № 01-03-1229 від 02.04.10;

від відповідача:                                -повноважний представник не прибув;  

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                    Фізичної особи -  підприємця ОСОБА_5,

м. Алчевськ Луганської області

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від                                        24.06.10

по справі                              №10/176 (суддя –Мінська Т.М.)

за позовом                              Управління  економіки, ринкових відносин та інвестицій

Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області

до відповідача                    Фізичної особи -  підприємця ОСОБА_5,

м. Алчевськ Луганської області

про                                         стягнення 9455 грн. 59 коп.  

          В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом – позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №6/136-Э від 18.05.10 з вимогами про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_5, відповідач), боргу у сумі 8953 грн. 12 коп., який утворився за неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна №449 від 01.05.07, укладеного між сторонами у справі, пені у сумі 463 грн. 57 коп., та 3% річних у сумі 38 грн. 90 коп. (всього -  9455 грн. 59 коп.).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.10 у даній справі позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 8953 грн. 12 коп., пеня у сумі 463 грн. 57 коп., 3% річних у сумі        38 грн. 90 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Дане рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог та положеннями: ч. 2           ст. 345, ст.ст. 526, 546, 549, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 22 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

           Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.10 у справі №10/176, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 07.07.10 б/н, у якій просить згадане рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на його думку, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального, порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 210, п.п. 1, 2 ст. 213, ст. 215,  ч. 2 ст. 345, ст.ст. 640,  793, 794  Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 180, ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 56, 83, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України; з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Позивач 27.07.10 подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив              №6/01-04-2827 від 27.07.10, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області, від 07.07.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 24.06.10 у справі №10/176 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –  Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф.

          Відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін у судовому засіданні 27.07.10 було оголошено перерву до 03.08.10 об 11 годині 00 хвилин.

Після перерви повноважний представник відповідача у судове засідання, яке відбулося 03.08.10, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 27.07.10 та 03.08.10, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, між сторонами у справі укладений договір оренди нерухомого майна від 01.05.07 №449  із  змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 від 29.12.08, додатковою угодою №2 від 21.04.09, додатковою угодою №3 від 24.09.09 (далі за текстом - договір). Згідно  договору   “Орендодавець”  (позивач у справі) передає, а  “Орендар” (відповідач у справі) приймає у платне користування  вбудоване  нежитлове приміщення загальною площею  215,2  м. кв., розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Брестська, 17 (далі - майно). Про передачу майна в оренду сторонами підписаний акт  від 01.05.07.

За умовами договору з урахуванням додаткової угоди №3 орендна плата за базовий місяць оренди (вересень) складає 4200 грн. 33 коп. (без ПДВ), індекс інфляції  для розрахунку орендної плати  застосовується  з  відставанням на 1 місяць.

Пунктом 2.1 договору оренди сторони встановили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, зазначений у договорі, але не раніш дати підписання сторонами даного договору і акту приймання-передачі майна.

01.05.07 сторони склали та підписали згаданий акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що орендується.

Згідно з п. 3.3 договору оренди орендна плата з урахуванням індексу інфляції здійснюється щомісячно до 31 числа поточного місяця, тобто не пізніше останнього числа відповідного поточного місяця.

За умовами п. 3.6 договору оренди (в редакції додаткової угоди №3 від 24.09.09) за несвоєчасне внесення орендних платежів сплачується пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

В первісній редакції п. 11.1 договору оренди сторони обумовили строк його дії –з 01.05.07 по 30.04.08, тобто на один рік

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.92 (далі за текстом –Закон №2269-ХІІ) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали даної справи свідчать про те, що договір оренди продовжив свою дію після 30.04.08 відповідно до положень наведеної норми права.

У подальшому додатковою угодою №1 від 29.12.08 до договору оренди сторони змінили умови п. 11.1 договору оренди та виклали його в наступній редакції: „Даний договір укладений на період, який діє з 30.12.08 по 30.11.11 включно”.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №3 від 24.09.09 до договору оренди сторони змінили умови п. 1.1 договору оренди, який стосується його предмету, та за змістом якого визначили, що предметом договору оренди є нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 210,80 кв.м, яке знаходиться на балансі Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради і розташоване на першому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: м. Алчевськ, вул. Брестська, 17.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків (господарських зобов’язань).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, за змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Пунктом 11.7 договору оренди сторони передбачили підстави припинення його дії, однією з яких, зокрема, є приватизація орендованого майна орендарем.

Також, за змістом ч. 2 ст. 26 Закону №2269-ХІІ приватизація об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря) є однією з підстав припинення договору оренди.

29.12.09 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення –магазину (приватизація шляхом викупу) –(далі за текстом –договір купівлі-продажу), згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю вбудоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Брестська, буд. №17, прим. 57 (далі –об’єкт приватизації), а покупець зобов’язався сплатити ціну продажу на умовах, визначених у договорі купівлі-продажу, прийняти об’єкт приватизації та зареєструвати право власності.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу покупець зобов’язується внести 315682 грн. 80 коп. за придбаний об’єкт приватизації протягом 30 календарних  днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови сплати покупцем не менш як 50 відсотків від цієї суми.

Аналогічна за змістом норма міститься у абзаці 2 пункту 5 статті 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” №2171-ХІІ від 06.03.92 (далі за текстом –Закон №2171-ХІІ).

Статтею 22 Закону №2171-ХІІ встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об”єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкту приватизації.

Також, згідно п. 1.4 договору купівлі-продажу право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкта приватизації.

Пунктом 6 статті 23 Закону №2171-ХІІ встановлено, що у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об’єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації  і новий власник підписують акт передачі приватизованого об’єкта. Так, 18.02.10 між сторонами був складений та підписаний акт передачі приватизованого об’єкта, а саме: Акт приймання-передачі комунального майна.

Згідно пункту 3 статті 22 Закону №2171-ХІІ до набуття покупцем права власності на придбаний об’єкт приватизації відповідальність за збереження зазначеного майна у  встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об’єкт приватизації.

Таким чином, відповідач мав сплачувати орендну плату за договором оренди за користування майном до дня сплати повної вартості об’єкта приватизації. Сплата повної вартості об’єкту приватизації відбулась 17.02.10, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а  саме:  заключною випискою по рахунку від 27.01.10 та заключною випискою від 17.02.10.

Згідно вищезазначених виписок відповідач сплатив за придбаний об’єкт приватизації у наступні строки та розміри:

-27.01.10 –сплачено 157842 грн. 00 коп.;

-17.02.10 –сплачено 157840 грн. 80 коп.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано доказів повернення орендованого майна як на момент укладання договору купівлі-продажу, так і на момент повної сплати за договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи (договором оренди, наданим розрахунком) та позивачем доведено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за оренду об’єкта оренди з жовтня 2009 року по день його викупу, у зв’язку з чим  з боку останнього утворилась заборгованість в сумі 8953 грн. 12 коп., яка підлягає стягненню.

Відповідно до умов п. 3.6 договору оренди позивач розрахував пеню за період з 01.11.09 по 31.03.10, розмір якої склав 463 грн. 57 коп., яка також підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також обґрунтовано та правильно розраховані 3% річних за період з 01.11.09 по 31.03.10, розмір яких склав 38 грн. 90 коп., а тому, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції на законних підставах задовольнив позов у повному обсязі.

Судова колегія, з урахуванням вищевказаного, доводи апелянта залишає поза увагою та не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду від 24.06.10 у справі №10/176 і залишає це рішення в силі.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, м. Алчевськ Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представника позивача прийнято вступну та резолютивну частини даної постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, ч. 3 ст. 77, ст.ст. 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5,                      м. Алчевськ Луганської області, від 07.07.10 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 24.06.10 у справі №10/176 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 24.06.10 у справі №10/176 залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

          Суддя                                                                                 Т.Ф. Парамонова