Справа  № 2 а-943/2010 рік  

    ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   У К Р А Ї Н И  

20 квітня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Русецькій Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дудкіної Т.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів “Оберіг” адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов”язання вчинити певні дії, суд,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1.з позовом до відповідача Авдіївського міського центру зайнятості. Просив визнати дії відповідача з невиплати допомоги по безробіттю з 31.03.2009 року неправомірними, зобов”язати відповідача провести нарахування та виплату допомоги, починаючи з 31 березня 2009 року.  

Обгрунтував доводи тим, що 18.03.2009 року був звільнений за угодою сторін, а з 31.03.2009 року отримав статус безробітного та був поставлений на облік в Авдіївському міському центрі зайнятості. Відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (надалі спеціальний Закон)  мав отримувати допомогу по безробіттю з 8 дня, починаючи від дня реєстрації.  

З 13.01.2009 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення”, яким були внесені зміни до спеціального Закону, відповідно до яких він втрачав можливість отмувати допомогу по безробіттю з 8 дня, а мав її отримувати лише з 91 дня після реєстрації у центрі зайнятості.  

28.04.2009 року рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення  п.9 ст.1 і частини 3 ст.23 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” в редакції   Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення”, тобто ті зміни які збільшували період до 91 дня з якого він мав право на отримання допомоги по безробіттю.  

29.12.2009 року він звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги по безробіттю з 31.03.2009 року по 28.06.2009 року, який листом від 12.01.2010 року відмовився здійснювати нарахування та виплату допомоги по безробіттю. Саме з цих підстав вважає дії відповідача неправомірними, тому просив зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги, починаючи з 31 березня 2009 року.  

У судовому засіданні позивач вимоги та доводи позовної заяви підтримав.

Представник відповідача – Дудкіна Т.О., що діє на підставі довіреності заперечувала проти позову. Пояснила, що позивач 24.03.2009 року звернувся до Авдіївського міського центру зайнятості та був зареєстрований як особа, що щукає роботу. 31.03.2009 року йому був наданий статус безробітного, допомога по безробіттю призначена з 31.03.2009 року по 25.03.2010 року і скорочена на 90 днів з 31.03.2009 року по 28.06.2009 року на підставі підп.1 п.5 статті 31 Закону України ““Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Зазначила, що у наступному рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2009 року були визнані неконституційними положення щодо скорочення терміну призначення допомоги на 90 днів, однак порядок щодо виплати вказаній категорії громадян не встановлений. Посилаючись на зазначені обставини у позові просили відмовити.  

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.  

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Авдіївському міському центрі зайнятості з 31 березня 2009 року як безробітний, що підтверджується довідкою № 05030947 від 01.04.2009 року.  

З запису № 15  в трудовій книжці позивача, виданої на його ім”я, вбачається, що ОСОБА_1 18.03.2009 року звільнений за угодою сторін на підставі пункту 1 ст.36 Кодексу Законів   про працю України.  

Відповідно до наказу від 31.03.2009 року виданого Авдіївським міським центром зайнятості ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю з 31.03.2009 року по 25.03.2010 року яка скорочена на 90 днів з 31.03.2009 року по 28.06.2009 року відповідно до п.п.1 п.5 ст.31 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”та п.п.1 п.5.3 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”.

Наказом від 30.06.2009 року розпочата виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 29.06.2009 року.  

Відповідно до  п.1 та п.3 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III, 02.03.2000, в редакції зі змінами відповідно до Закону України від  25.12.2009 року застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до   порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням   , затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу...  

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Таким чином, 31.03.2009 року відповідач, призначаючи допомогу по безробіттю ОСОБА_1 з 91 -го дня, діяв правомірно у відповідності з вимогами Закону, який діяв на час призначення виплат.  

 Однак, п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2009 від 28.04.2009 року   було визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), положення частини третьої статті 23 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-111 в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи в сферу зайнятості населення” від 25 грудня 2008 року № 799-У1 стосовно доповнення після слів “поважних причин” словами “або угодою сторін”.  

Пунктом 3 вищевказаного Рішення зазначено, що Положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 Таким чином, з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України підстави, визначені у ст.23 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, щодо виплати допомоги, особам, що звільнені за угодою сторін   починаючи з  91дня, відпали.  

Відповідно до п.3 ст.22 Закону “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.  

 Позивач листом від 29.12.2009 року звертався до відповідача з вимогою про здійснення йому доплати допомоги по безробіттю, починаючи з 31.03.2009 року по 29.06.2009 року.  

 Відповідач відмовив йому у нарахуванні та виплати доплати допомоги по безробіттю, посилаючись на відсутність правових підстав.  

Відповідно до ст.9 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи забов”язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

 Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 зареєстрований у Авдіївському міському центрі зайнятості  з 31 березня 2009 року як безробітний, почав отримувати допомогу з 29.06.2009 року.  Тому, з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України, тобто з 28.04.2009 року по 28.06.2009 року позивач має право на  доплату допомоги по безробіттю.    

 З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Дії відповідача з невиплати допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 з 28.04.2009 року по 28.06.2009 року є неправомірними, відповідача належить зобов”язати здійснити нарахування та доплату допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 за період з 28.04.2009 року по 28.06.2009 року. В іншій частині позову ОСОБА_1 з наведених вище підстав належить відмовити.

 Доводи відповідача в частині невизнання позову та відсутності правових підстав для здійснення доплати допомоги по безробіттю після визнання норм спеціального закону неконституційними- не засновані на законі, тому судом не приймаються до уваги.  

На підставі ст. 22,  п.1 та п.3 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III, 02.03.2000,   п.п. 2,3  Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2009 від 28.04.2009 року, керуючись ст.  керуючись ст. 9, 11, 69-71, 94, 159-163 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Авдіївського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов”язання вчинити певні дії -задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Авдіївського міського центру зайнятості щодо невиплати допомоги по безробіттю на користь ОСОБА_1 починаючи з 28 квітня 2009 року.  

Зобов”язати  Авдіївський  міський центр зайнятості здійснити нарахування та виплату допомоги по безробіттю за період з 28 квітня 2009 року по 28 червня 2009 року відповідно до вимог Закону України “ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

В іншій частині позову  ОСОБА_1 до Авдіївського міського центру зайнятості- відмовити.

Стягнути з Авдіївського міського центру зайнятості на користь  ОСОБА_1 державне мито у розмірі 3,40 гривень.  

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до апеляційного адміністративного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя: