Справа № 11 а-162/2007 р. копія: Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України Дужич С.П.
Доповідач: Шпинта М.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
Головуючого Матюхи Ю.В.
Суддів Збитковської Т.І., Шпинти М.Д.
За участю прокурора Горбань О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному 27 березня 2007 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Рівненського міського суду від 31 січня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель м. Рівне,АДРЕСА_1, українець, гр.. України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий 14.06.2004 року Костопільським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.186, ст..69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 02.08.2005 року згідно Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року,
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на один рік позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України із застосування ст.69 КК на три роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено три роки позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2. залишений без розгляду.
Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.
За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що 12 серпня 2005 року біля 14 год. він, будучи неповнолітнім, і, знаходячись біля органного залу, що по вул.. Гоголя в м. Рівне, відкрито заволодів майном ОСОБА_2., застосувавши відносно неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, завдавши їй удару рукою в обличчя і вирвавши ривком з її руки сумочку вартістю 40 грн., в якій знаходився гаманець за 20 грн. та гроші в сумі 80 грн.
Він же, 6 вересня 2005 року після 21 год., знаходячись в квартирі знайомої ОСОБА_3. за адресою м. Рівне. АДРЕСА_2, скористався тимчасовою відсутністю господині, таємно, шляхом вільного доступу, викрав її майно: телевізор за 500 грн., радіоприймач за 25 грн. та гроші в сумі 200 грн., завдавши їй збитків на загальну суму 725 грн.
В поданій на вирок суду апеляції засуджений ОСОБА_1. свою вину у вчинених злочинах не заперечує. Просить пом'якшити призначене йому покарання. Зазначає, що у вчиненому щиро кається, злочини вчинив у неповнолітньому віці.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.
2
За змістом ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
У даній справі ці вимоги закону суд належним чином не виконав.
Із протоколу судового засідання вбачається, що під час розгляду справи суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК визнав за недоцільне досліджувати докази , оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі й підсудним, який повністю визнав себе винним. Про те, що ОСОБА_1. усвідомлював процесуальні наслідки такого рішення - позбавлення його права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання / а.с. 181/.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вправі був розглядати дану справу відповідно до вимог ст..299 КПК, яка передбачає умови щодо обсягу та порядок дослідження доказів, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст.299 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи чи розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку. Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного. Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов'язково.
Із матеріалів справи видно, що ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 червня 2006 року вирок Рівненського міського суду від 9 грудня 2005 року відносно ОСОБА_1. був скасований, оскільки при розгляді справи в суді були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджали суду повно і всебічно розглянути справу і виключали можливість постановлення вироку. Одночасно суду першої інстанції була дана вказівка при новому судовому розгляді усунути допущені недоліки судового розгляду, повно і всебічно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення (а.с.166-167 ). Проте вказівки Апеляційного суду при новому судовому розгляді справи суд першої інстанції не виконав.
Крім того, як убачається з висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 20.12.2006 p., ОСОБА_1. в період інкримінованих йому дій психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. Однак, наявні у нього розлади психічної діяльності мали значний вплив у період інкримінованих йому дій на адекватну оцінку ситуації, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, що призвели до зниження контролю своєї поведінки та здатності її регулювати. Тому ОСОБА_1. в період інкримінованих йому дій, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі, (а.с.178).
Згідно чинного кримінального законодавства необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності є встановлення судом її осудності, неосудності чи обмеженої осудності. При наявності категоричного висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_1. міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі, суд зобов'язаний був сформулювати свій висновок щодо його осудності чи обмеженої осудності.
Згідно ч.2 ст.20 КК України визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
3
Крім того, дані судово-психіатричної експертизи мали бути враховані судом при вирішенні питання щодо усвідомлення ОСОБА_1. значення відмови від дослідження доказів по справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і виключали можливість постановления вироку. До того ж, при повторному розгляді справи суд першої інстанції не виконав вказівки Апеляційного суду, які для нього були обов'язковими. Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону відповідно до вимог ч.1 ст.370, ч.ч.2,7 стю.374 КПК України є підставами для скасування вироку.
При новому судовому розгляді справи суд першої інстанції має усунути зазначені недоліки, виконати вказівки Апеляційного суду, що містяться в ухвалі від 13.06.2006 р. (а.с.166-167), повно і всебічно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. задовільнити частково.
Вирок Рівненського міського суду від 31 січня 2007 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.