Справа  №2-а-329/10  

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

25 березня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Русецької Г.О.,  представника відповідача Волошина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дії неправомірними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення,  суд,-

                                                            В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся  до  суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення  за 2001 -2009 роки, як особі, віднесеній до 1 категорії громадян,  інваліду 3 групи,  що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.  

Посилався  на те, що він визнаний інвалідом 3 групи, внаслідок захворювання, пов”язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, відноситься до 1 категорії громадян, в зв”язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом  України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”,  має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат як інвалід 3 групи.  

Вказав,  що він перебуває на обліку в УПСЗН м.Авдіївка, де щорічно отримує допомогу на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а відповідач відмовляється здійснювати  виплати допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону України  “Про  статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”.  

З цих підстав просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоотримані кошти на оздоровлення за 2001 -2009 роки у розмірі 10927,00 гривень.  

У судовому засіданні позивач вимоги та доводи позовної заяви підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі. Зазначив, що у 2001-2002 році працював, однак кошти на оздоровлення за місцем роботи не отримував.  

Представник відповідача Волошин Є.В., що діє на підставі довіренності, вимоги позовної заяви не визнав. Зазначив, що конкретний розмір  соціальних  витрат, які здійснюються за рахунок державного бюджету визначаються постановами Кабінету Міністрів України у відповідності з якими і здійснювалися щорічні виплати позивачу.    Також вказав, що на данний час механізм перерахунку заборгованості сумм на оздоровлення у відповідності з вимогами закону відсутній. З цих підстав просив у позові відмовити, оскільки відповідач діяв правомірно у відповідності з постановами Кабінету Міністрів України якими визначалися конкретні суми виплат. Окрім того, просив  застосувати строк позовної давності на підставі ст.100 КАС України, посилаючись на те, що позивач пропустив річний термін звернення до суду.  

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.  

Позивач ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 18.08.1994 року має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до 1 категорії, є інвалідом 3 групи, що посвідчюється довідкою МСЕК № 001885.

Маючи статус вказаний  статус позивач згідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” від 28.01.1991 року з наступними змінами та доповненнями, має право на щорічну допомогу на оздоровлення як особа віднесена до 1 категорії, інвалід 3 групи   - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір яких  визначається на момент виплати.  

На час розгляду справи позивачу сплачена допомога на оздоровлення у наступних розмірах: за 2003-2004 роки у розмірі  21,50 грн

за 2005-2008 роки 90 грн.

за 2001, 2002 та 2009 роки позивач не отримував будь-яких виплат, що підтверджується листами від 23.11.2009 року № 08-26/Б-1055.1-62 та довідкою б/н.  

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Статтєю 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Коституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та відшкодування завданної порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтєю 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст.48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою КМ України від 04.03.2002 року №256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає необгрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру виплат, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та з 2005 року Постановою Кабінему Міністрів  України від 12.07.2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтєю 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”  передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема по 3 групі інвалідності особам віднесеним до 1 категорії громадян  у розмірі – чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.  

Всупереч вимогам спеціального Закону, зазначеними Постановами Кабінету Міністрів України  встановлені конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до п.2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”  та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  2003, 2004,2005, 2007, 2008, 2009  роки, а не вказані Постанови Кабінету Міністрів України.

На підставі наведеного дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 за  2003-2004 роки, у розмірі 90 грн- за 2005,2007,2008 роки, та невиплата за 2009 рік   – є неправомірними.

Законом України “  Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік  від 26.12.2002 року з 1.01.2003 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати- 185 грн.,  

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2003 рік” з 01.12.2003 року встановлена мінімальна заробітна плата- 205 грн..

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” з 01.09.2004- 237 грн.

Статтєю 83 Закона України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачена мінімальна заробітна плата з 01.01.2005р. - 262 грн, з 01.04.2005р. у розмірі 290 грн, з 01.07.2005р. - 310 грн, з 01.09.2005р. - 332  грн.

Згідно зі ст.76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2007 року становив 400 грн, з 01.04.2007р. - 420 грн., з 01.07.2007р. - 440 грн, з 01.10.2007р. - 460 грн.  на місяць.

Згідно до ст.59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений – 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525 грн.з 1 жовтня 2008 року 545 грн., з 1 грудня 2008 року 605 грн на місяць  

Відповідно до ст.55 “Закону України “про Державний бюджет України з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 грн., з 1 квітня 2009 року- 625 гривень, з 1 липня 2009 року -630 гривень, з 1 грудня 2009 року- 669 грн. на місяць.  

Згідно до ст.2 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” з 1 листопада 2009 року встановлено – 744 грн., з 1 січня 2010 року- 869 грн., з 1 квітня  2010 року- 884 грн.

Оскільки розмір мінімальної зарплати визначається на момент виплати, тому підлягає стягненню на користь позивачки недоплачена сума  компенсації за період 2003-2005, 2007-2009 роки у наступному розмірі:

за 2003 рік 237 грн х 4=948 грн.

за 2004 рік 237 грн х 4=948 грн.

за 2005 рік 332 грн х 4=1328 грн.

за 2007 рік 420 грн х 4=1680 грн.

за 2008 рік 525 х 4 = 2100 грн.  

за 2009 рік 869 х 4 =3476 грн., а загалом мав отримати за вказані роки 10480 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що за аналогічний період позивач отримав лише 313 грн. Таким чином позивачу недоплачено 10480 грн. – 313 грн. = 10167  грн. вказана сума підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на підставі ч.5 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на зазначене вимоги позивача є законними та обгрунтованими і підлягають частковому задоволенню за 2003-2005, 2007-2009 роки.  

В іншій частині позовних вимог до УПСЗН про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001-2002 та 2006 роки треба відмовити з наступних підстав.  

Стосовно вимог за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно з п.37 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Щодо вимог за 2001 та 2002 роки, то в цій частині також належить відмовити, оскільки у зазначений період позивач працював, що підтверджується записом у його трудовій книжці та  мав отримувати спірні виплати за місцем роботи.  

Слід зазначити, що позивач вказуючи певні суми для стягнення, помилково зазначав в розрахунках  мінімальні розміри заробітної плати на певні роки без врахування дати виплати допомоги на оздоровлення. В той час як розмір заробітної плати встановлюється на момент виплати, що передбачено ст.48  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”. Чим і обумовлений інший розмір заборгованості, визначений судом для стягнення. Також, виріщуючи питання про розмір мінімальної заробітної плати який мав застосовуватися щодо виплат за 2009 рік, суд прийняв за основу мінімальну заробітну плату, що діє на час розгляду справи.  

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування  строків позовної давності, вважає їх незаснованими на законі, оскільки відповідно до ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Також судом не приймаються до уваги інші доводи представника відповідача в частині невизнання ним позову, оскільки вони не засновані на законі та не впливають на висновки суду

На підставі ст.8,19,50 Конституції України, ст. 48, 63  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”, Закону України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік” від 13.12.2001,  Законом України “  Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік  від 26.12.2002 року, ст. 89 Закона України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст.  59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.268 ЦК України, керуючись ст. 2,9,11, 69-71, 94, 159-163, 167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-  

П О С Т А Н О В И В:

   Позов   ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дії неправомірними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення - задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії  Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо ненарахування та виплати  на користь  ОСОБА_2  щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007,2008,2009 роки відповідно до положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”.  

Стягнути на користь   ОСОБА_2  з   Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради з реєстраційного рахунку № 35212045001456 в Управлінні Державного казначейства м.Авдіївка  за яким здійснюються видатки за кодом програмної класіфікації витрат Державного бюджету 2501250 КЕКВ 1341  недоотриману допомогу на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2009  роки у розмірі  10167  грн

В іншій частині позову   ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради – відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Авдіївський міський суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. А в разі складення постанови в повному обсязі срок обчисляюється з дня складення постанови в повному обсязі.  

Повний текст постанови  виготовлений 31 березня 2010 року.

                     Суддя: