Справа №22-2101 \07р.                                            Головуючий у 1 інстанції - Каніщева Н.О.

Категорія   - 21                                                           Доповідач-     Дем*яносов М.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 лютого 2007р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

гоовуючого     Рибалко Л.І.

суддів                    Новікової Г.В.,

Дем*яносова М.В.

При секретарі       Личкатій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селідове Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ   :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 грудня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі    14 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування в м. Селидове Донецької області приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Вважають , що позивач не довів і в судовому засідані не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди , так як відсутній висновок МСЕК про наявність спричинення позивачев моральної шкоди . Крім того також вважають, що суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дії Закону України \ в частині моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей\ „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" зупинено на 2006 рік , а також те що позивачеві щомісячно виплачуються й інші передбачені законом виплати.

Сторони в судове засідання не з*явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами , але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не надав належної оцінки наданим доказам.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно знаходився в трудових відносинах з ВП шахта „ Україна" ДП „ Селидіввугілля" з 2003 року. 07.07.2005 року при виконанні трудових обов*язків з ним стався нещасний випадок на виробництві про що було складено акт за формою Н-1 від 10.07.2005 року. В наслідок отриманою травми правої кісті у нього було пошкоджено здоров*я і він тривалий час лікувався. Згідно висновку МСЕК від 30.11.2005 року йому вперше було встановлено стійка втрата професійної працездатньості 25 % .

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з факту заподіяння ОСОБА_1. моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров*я.

Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки погодитися не можна.

Відповаідно до роз*яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судовоу практику в справах про відшкодування моральної \ немайнової шкоди\ від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної \ немайнової\ шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступреня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілдого, тяжкість завданої травми, наслідки тілісних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди  ,  суд повинен навести  в рішенні відповідні мотиви.

Однак суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 14 000 грн. , не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, а тому апеляційний суд вважає за можливе з урахуванням фактичних обставин справи, а також керуючись принципом доцільності та справедливості зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до     8 000 грн.

Разом з тим, Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди . Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого   погіршено .

Доводи скарги відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК також безпідставні, оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійнрої працездатності , також як і доводи представника відповідача про те , що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України „ Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного заїхворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог Закону фінансування Фонду проводиться не за рахунок бюджету , кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаютьсяч до складу Державного бюджету, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п. З, 30 9, 313, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ   :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Селидове Донецької області   задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26грудня 2006 року   змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі   8 000 грн.

Рішення суду набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  законної сили.