Справа 2-416/10                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

                                        Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Захарченка О.П.

при секретарі Климась С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Недригайлів справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області про зобов"язання відповідача до нарахування та виплати на користь позивачки   щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням  вже сплаченої  позивачці частини зазначеного підвищення пенсії,  та про стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Мешканка села Хоружівка  Недригайлівського району Сумської області ОСОБА_1 звернулася до Недригайлівського районного суду з  позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі про  зобов»язання  відповідача до нарахування та виплати на користь позивачки, як дитині війни,  щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як недосплаченої позивачці за періоди   з 09 липня по 31 грудня  2007 року і з 22 травня 2008 року по день ухвалення судом рішення, з у рахуванням сплаченої відповідачем частини зазначеного підвищення пенсії , а також про стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат.

Використовуючи термін щомісячної соціальної допомоги, ОСОБА_1 фактично свої позовні вимоги мотивує  порушенням відповідачем вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині підвищення пенсій дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

Розгляд справи проведено за неявки позивачки, яка надіслала до суду письмову заяву про підтримання позову та про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився за умови належного повідомлення відповідача судом про день, час і місце розгляду справи та надання відповідачем суду письмових мотивованих заперечень проти даного позову і письмового клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Тому, суд , враховуючи вимоги ст. 169 ЦПК України, вбачає за законно можливе вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.

У письмових запереченнях відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, вважає вимоги позивачки безпідставними, звертає увагу суду, що позивачка  звернулася  з даним позовом про зобов»язання відповідача до нарахування і виплати їй не підвищення пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а державної соціальної допомоги , вважає, що  Пенсійний Фонд України, його органи і посадові особи діють на підставі і в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України в умовах, коли фінансове забезпечення соціальних гарантій має здійснюватися за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України при не врегулюванні на законодавчому рівні яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій особам, які мають статус дітей війни.

Також, відповідач при мотивуванні невизнання позову у даній справі посилається на те, що  постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року передбачено підвищення пенсій особам, які мають статус дітей війни, у розмірі 49,80 грн. щомісячно, яке відповідач сплачує позивачці.

Крім цього, відповідач у своїх запереченнях проти позову  вважає неможливим  застосування у даних спірних правовідносинах  ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне пенсійне страхування"

Дослідивши надані у справі докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Особа позивачки ОСОБА_1, 1933 року народження, посвідчується паспортом громадянина України НОМЕР_1, виданим Недригайлівським РВ УМВС України в Сумській області.

За змістом відповідної відмітки у пенсійному посвідченні  ОСОБА_1  вбачається, що позивачка має статус дитини війни.

Згідно вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закони України є актами єдиного органу законодавчої влади в Україні-Верховної Ради України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 жовтня 1997 року констатував, що конкретна сфера суспільних відносин не може водночас бути врегульована однопредметними нормативними актами одинакової сили, які за змістом суперечать один одному і що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, а також що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбаченого самим цим актом, автоматично втрачає дію однопредметний акт, який діяв у часі раніше.  

Згідно п.12 ст. 71 з урахуванням ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 вказаного Закону.

Згідно п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  була викладена в редакції, яка передбачала що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підлягало виплаті  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність) .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народних депутатів України, визнано таким, що  не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Рішення Конституційного Суду України є обов"язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України, закони , інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Як вбачається за змістом письмової довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області, відповідач у 2008- 2010 роках здійснював виплати позивачці, як дитині війни, підвищення її пенсії, але  дані виплати складають менші розміри, ніж передбачені до виплати ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік",  розміри соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, даним Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" і Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено.

Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними актами.

Таким чином, територіальні органи Пенсійного Фонду України мали керуватися в частині нарахування та виплати підвищення пенсії дітям війни не постановою Кабінету Міністрів України, а діючою нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу в державі, а закони України та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Згідно вимог чинного законодавства України  мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом,  і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, а тому суд вважає, що положення ч.3 ст. 28 Закону України Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування встановленого ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімального розміру пенсії за віком лише для пенсій, призначаємих за цим Законом,  не є підставою для відмови в реалізації позивачкою  встановленої ст. 46 Конституції України гарантії та встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" права на отримання підвищеної пенсії.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності з Положенням "Про Пенсійний Фонд України" і здійснює свої повноваження  на підставі п.15 зазначеного Положення через утворені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України  за місцем проживання пенсіонера.

Позивачка постійно проживає в селі Хоружівка Недригайлівського району Сумської області.

Тому, Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі є належним відповідачем у даній справі.

Враховуючи вищевказані рішення Конституційного Суду України та вимоги ч.2 ст.152 Конституції України і вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов до переконання, що  Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області мало  і має обов"язок  нараховувати на забезпечити сплату на користь позивачки підвищення її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач за змістом письмового заперечення проти позову ОСОБА_1 просить суд звільнити його від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи факт оплати позивачкою судових витрат, суд, виконуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, не вбачає законних підстав для задоволення зазначеної заяви відповідача

Суд вважає, що допущена позивачкою  помилка в назві належного їй до нарахування і виплати відповідачем підвищення пенсії, а не державної соціальної допомоги, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачка понесла у даній справі судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

 Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.3,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 у даній справі задовольнити повністю.

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області нарахувати та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачці ОСОБА_1, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне  пенсійне страхування",   за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачці ОСОБА_1, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне  пенсійне страхування", за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачці, як дитині війни, частини підвищення пенсії за вищевказаний період.

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачці ОСОБА_1, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне  пенсійне страхування",  за період з 1 січня  2009 року по 31 грудня 2009 року  з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачці, як дитині війни, частини підвищення пенсії за вищевказаний період.

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення пенсії позивачці ОСОБА_1, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне  пенсійне страхування",   за період з 1 січня  2010 року по 30 липня  2010 року  з урахуванням уже сплаченої відповідачем позивачці, як дитині війни, частини підвищення пенсії за вищевказаний період.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Недригайлівському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору, та 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи.

Це рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд шляхом подання протягом 10 днів після його ухвалення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги протягом строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.  

                        Суддя:                                                                                    О.П. Захарченко