Справа № 2а-182/10 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого – судді Бруховський Є.Б.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації не виплачені за період з 01.05.1998 року по 31.12.2008 року кошти, що передбачені ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) в сумі 2526,80 грн. за та ст.39 Закону за період з 01.05.1998 року по 31.12.2008 року в сумі 30355,71 грн., мотивуючи тим, що вона отримувала зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав. Розмір не виплачених коштів за ст.ст.37, 39 Закону становить вказану вище суму.
Сторони просять справу розглядати без їх участі, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач з 01.08.1979 року по даний час працює в с.Липлянщина Народицького району Житомирської області, та проживає в с.Липлянщина Народицького району Житомирської області, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, посвідчення потерпілого ЧАЕС, довідками.
Відповідно до ст.ст.37, 39 Закону позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримував згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.37 в сумі 2,1 грн., за ст.39 – 10,5 грн.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Законом передбачені наступні виплати:
ст.37 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати;
ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 мінімальні заробітні плати.
Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 усупереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема:
для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис.крб. (2,1 грн. за гр.реф.) ;
для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. крб. (10,5 грн. за гр. реф.).
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.
Позивачем ставиться питання про стягнення коштів з 01.05.1998 року по 31.12.2008 року , що передбачені ст.37 Закону та ст.39 Закону за період з 01.05.1998 року по 31.12.2008 року
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дія ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а тому вимоги позивач про стягнення коштів за 2008 рік підлягають стягненню з травня.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Оскільки доплата за ст.39 Закону провадиться працюючим на територіях радіоактивного забруднення, тобто входить в структуру оплати праці (ст.100 КЗпП), то відповідно до ст.233 КЗпП по позовах щодо порушення законодавства про оплату праці строк позовної давності не обмежений.
На підставі викладеного, в задоволенні вимог позивача в частині стягнення коштів, передбачених ст.37 Закону за періоду часу з 01.05.1998 року по 30.04.2008 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду та згідно закону та передбачених ст.39 Закону за період з 01.07.2003 року по 30.10.2003 року за безпідставністю, за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007року й з 01.01.2008 року по 30.04.2008 року - згідно закону.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:
з 1.01.1998 р. - 45 грн.,
з 1.07.1998 р. - 55 грн.,
з 1.01.1999 р. - 74 грн.,
з 1.04.2000 р. - 90 грн.,
з 1.07.2000 р. - 118 грн.,
з 1.01.2002 р. - 140 грн.,
з 1.07.2002 р. - 165 грн.,
з 1.01.2003 р. - 185 грн.,
з 1.12.2003 р. - 205 грн.,
з 1.09.2004 р. - 237 грн.,
з 1.01.2005 р. - 262 грн.,
з 1.04.2005 р. - 290 грн.,
з 1.07.2005 р. - 310 грн.,
з 1.09.2005 р. - 332 грн.,
з 1.07.2007 р. - 440 грн.,
з 1.10.2007 р. - 460 грн.,
з 1.04.2008 р. - 525 грн.,
з 1.10.2008 р. - 545 грн.,
з 1.12.2008 р. - 605 грн.,
В зв'язку з викладеним, розмір невиплачених коштів позивачу становить:
за ст.37 Закону:
- за 2008 рік : 525x0,4х5+545х0,4х2+605х0,4-16,8=1711,2грн.
а всього да ст.37 Закону 1711,2 грн.
за ст.39 Закону
- за 1998 рік: 45х2х2+55х2х6-42=798 грн.;
- за 1999 рік: 74х3х12-63=1713 грн.;
- за 2000 рік: 74х2х3+90х2х3+118х2х6-63=2337 грн.;
- за 2001 рік 118х2х12—120,75= 2711,25 грн.;
-за 2002 рік: 140х2х6-165х2х6-99,80 = 3560,2 грн.;
- за 2003 рік: 185x2x7+205х2-49,79= 2950,21 грн.;
- за 2004 рік: 205x2x8+237х2х4-62,40= 5113,6 грн.;
- за 2005 рік: 262х2х3+290х2х3+310х2x2+332х2х4-62,4= 7145,6 грн.;
- за 2007 рік : 440х2х3+460х2х3-31.2=5368,8 грн.;
- за 2008 рік: 525х2х5+545х2х2+ 605х2-41,6=8598,4 грн.
а всього за ст.39 Закону 40296,06 грн.
Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161, 162 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково .
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у фіксованому розмірі, протиправними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 за період з 01.05.1998 року по 30.06.2003 року, з 01.11.2003 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі 40296,06 грн. та допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбачену ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1711,2 грн.
В задоволенні вимог позивача в частині стягнення доплати та допомоги за решту періоду відмовити за безпідставністю.
На постанову суду до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови особами, що беруть участь у справі, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня отримання копії постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Житомирського апеляційного суду.
СУДДЯ: