АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4802/10 Головуючий у 1 інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання відмови незаконною та визнання права власності на земельну ділянку,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання відмови незаконною та визнання права власності на земельну ділянку, в якому вказував, що у лютому 2007 року він звернувся до голови Приазовської районної державної адміністрації з заявою про безоплатне відведення земельної ділянки площею 0,10 га та для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва із земель Приморськопосадської селищної ради Приазовського району, за межами населеного пункту. До заяви були додані копія власного паспорту та ідентифікаційного номеру та схема земельної ділянки. 12 квітня 2007 року листом Приазовської районної державної адміністрації у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що земельна ділянка виділена під базу відпочинку. Просив визнати незаконною відмову Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про безоплатне відведення земельної ділянки площею 0,10 га та для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва із земель Приморськопосадської селищної ради Приазовського району та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,10 га.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконною відмову Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 про безоплатне відведення земельної ділянки площею 0,10 га та для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва із земель Приморськопосадської селищної ради Приазовського району.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га з координатами:
№ пункту Внутрішній кут Дирекційний кут Відстань (м) Координати в метрах
X V
1 2 3 4 5 6
1 92 6 46,49 325 55 14,06 19.9985 5153166.868 5318639.312
2 87 52 59,41 58 2 14,64 44.9991 5153183.432 5318628.106
3 92 7 09,38 145 55 05,26 19.9955 5153207.253 5318666.283
4 87 53 04,714 238 2 00,55 44.9999 5153190.692 5318677.488
для веденнях індивідуального садівництва із земель Приморськопосадської селищної ради Приазовського району Запорізької області, згідно доданої до позовної заяви схеми.
В своїй апеляційній скарзі прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою цивільної юрисдикції. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття "суб’єкт владних повноважень" наведено у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідно до якого – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
В п. 2 ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 адміністративного судочинства України зазначено, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати незаконною відмову Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 про безоплатне відведення земельної ділянки площею 0,10 га та для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва із земель Приморськопосадської селищної ради Приазовського району та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,10 га.
Отже, позовні вимоги заявлені до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, а зазначений орган при ухваленні зазначеного рішення діє як суб’єкт владних повноважень, в розумінні КАС України, який здійснює владні управлінські функції.
Оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, то підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі, а справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст.303, 307, ч. 1 ст. 310, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2008 року по цій справі скасувати, провадження у справі закрити.
Роз’яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :