< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року Справа № 2а-1509/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Ясенової Т.І.
при секретарі –Сіліоновій І.В.
за участю сторін:
представника позивача: Буріко О.А.
відповідача: участі не приймав
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Знам’янська об’єднана державна податкова інспекція (далі –Знам’янська ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1055,76 грн., за рахунок активів платника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, ОСОБА_2 зареєстрований Знам’янською районною державною адміністрацією, як фізична особа –підприємець та взятий на облік, як платник податків.
Відповідачем в порушення вимог податкового законодавства не сплачені до бюджету податкові зобов’язання в повному обсязі.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Крім того, позивачем до суду було подано письмову заяву про збільшення суми позовних вимог. Так, позивачем було зазначено, що відповідно до картки особового рахунку по орендній платі фізичної особи, яка ведеться в органах податкової служби, ОСОБА_2 на початок 2009 року мав податковий борг 684 грн.30 коп. Нарахування орендної плати щомісячно, згідно поданих декларацій за 2009 (172,05 грн. щомісяця) та 2010 (191,41 грн. щомісяця) роки та несплата зазначених платежів відповідачем спричинила збільшення розміру заборгованості, яка станом на 08.06.2010р. становить 1 671 грн. 20 коп.
Відповідач в судові засідання, призначені на 09.06.2010 та 25.06.2010, не з’явився, повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 12, 25), причини неявки суду не повідомив, правом подати письмові пояснення чи заперечення не скористався.
Зважаючи на викладене, а також на те, що у справі є достатні докази, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши доводи позивача, письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 26.05.2000 зареєстрований Знам’янською районною державною адміністрацією Кіровоградської області. ( а.с.5)
29.05.2000 ОСОБА_2 взятий на облік, як платник податків Знам’янською об’єднаною державною податковою інспекцією, що підтверджується довідкою від 28.05.2002р. № 1912 (а.с.5).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII (далі за текстом –Закон №1251-XII) передбачено обов’язок платників податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідачем 29.01.2009 року подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 2064 грн.60 коп. (а.с.6).
Враховуючи те, що відповідачем частину заборгованості в сумі 910 грн. було сплачено, заборгованість станом на 15.03.2010 року становила 1055 грн.76 коп. (а.с. 7)
Крім того, 01.02.2010 року було подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 2392 грн.92 коп. (а.с.18)
Позивачем поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог зазначено, що відповідно до картки особового рахунку по орендній платі фізичної особи, яка ведеться в органах податкової служби, ОСОБА_2 на початок 2009 року мав податковий борг 684грн.30 коп. Нарахування орендної плати щомісячно, згідно поданих декларацій за 2009 (172,05 грн. щомісяця) та 2010 (191,41 грн. щомісяця) роки та несплата зазначених платежів відповідачем спричинила збільшення розміру заборгованості, яка станом на 08.06.2010р. становить 1 671 грн. 20 коп.
Закон України „Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-XII (із змінами та доповненнями) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Частиною першою статті 4 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Статтею 5 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 15 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992 року встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992 року).
Стаття 17 Закону України „Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно статті 27 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” відповідач визначену йому суму податкового зобов'язання по земельному податку у встановлені ст. 17 Закону України „Про плату за землю” терміни й у повному обсязі не сплатив.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону №2181-ІІІ, активи платника податків, до яких вказаний Закон відносить кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7 ст.1 Закону), можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
На час винесення постанови, загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 зі сплати податкового боргу складає 1671 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.15 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито” від 21.03.1991 №7-93 Знам’янська ОДПІ звільняється від сплати державного мита.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави в особі Знам’янської об’єднаної державної податкової інспекції заборгованість по сплаті податкового боргу на загальну суму 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 20 коп., за рахунок активів відповідача.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –30.06.2010
Суддя Т.І. Ясенова