< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року Справа № 2а-1310/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Ясенової Т.І.
при секретарі –Сіліоновій І.В.
за участю представників сторін:
позивача: Поліщук О.М., Булгаков В.Д.
відповідача: Міщенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гайворонського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –КОВ ФСЗ інвалідів) звернулося з позовом до Гайворонського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 16940,28 грн., з яких –16914,93 грн. адміністративно-господарська санкція та 25,35 грн. –пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач використовує найману працю, однак ним не дотримано нормативу кількості робочих місць для працюючих інвалідів, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що, що Гайворонським комбінатом комунальних підприємств протягом 2009 року було створено три робочі місця для працевлаштування інвалідів та, шляхом подання звітів форми №3-ПН, інформувало службу зайнятості про наявність вакансій для їх працевлаштування. Однак, останнім інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись.
Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі за текстом –Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців і щороку, не пізніше 01 березня подають відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до звіту Гайворонського комбінату комунальних підприємств про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2009 році складала 16 914,93 грн.
Відповідно до п.3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політи ки України від 29.12.2004р. №338, у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підпри ємством, відповідно до нормативу робочих місць для забез печення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2009 рік, форма №10-ПІ, вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2009 році - 67 осіб, та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані 3 інваліди.
При цьому, судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що на підприємстві протягом 2009 року працювало лише два інваліди.
За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.3 ст.181 Закону №875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком під бирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону №875-XII.
Згідно ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України „Про систему оподаткування”, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається з довідки, що видана Гайворонською організацією інвалідів, Гайворонський комбінат комунальних підприємств постійно піклується про жителів м. Гайворон, які мають обмежені можливості. Зокрема, на даному підприємстві створено три робочі місця для інвалідів. Поряд з цим на підприємстві вже працюють два інваліди. Крім того, районною організацією інвалідів практикувалось направлення інвалідів на роботу на підприємство, але в зв’язку з специфікою роботи комбінату інваліди фізично не мають можливості виконувати роботи по благоустрою міста (двірники, сантехніки, водії, трактористи).
Крім того, з листа Гайворонського РЦЗ від 19.05.2010 року вбачається, що у вересні 2009 року підприємством було подано звіт по ф. ІІІ-ПН „Про наявність вакансій” з інформацією про можливість працевлаштування особи з обмеженими фізичними можливостями. На дану вакансію було направлено 4 особи, які відмовились від запропонованої роботи (а.с. 41).
Доказів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів, суду не надано.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для інвалідів, а тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення.
Крім того, факт відсутності на підприємстві працевлаштова них трьох інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відпові дальності Гайворонського комбінату комунальних підприємств, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
Враховуючи вимоги Закону підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 08.06.2010 року № 10/72.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів правових підстав для накладення на відповідача штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2009 році у розмірі 16 914 грн. 93 коп. та пені в сумі 25 грн. 35 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гайворонського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –22.06.2010.
Суддя Т.І. Ясенова