< Список >
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року Справа № 2а-90/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Ясенової Т.І.
при секретарі –Канюкі І.І., Сіліоновій І.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Домінюка Л.А., Іванова І.Д., Лещенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання незаконними дій, зміну формулювання підстав та дати звільнення, зобов’язання видати документи, стягнення одноразової грошової допомоги, компенсації за найм житла в період служби та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі –Донецького ПЗС регіонального управління ДПС України), в якому просить визнати дії керівництва Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) в частині звільнення його зі служби незаконними; зобов’язати керівництво Донецького прикордонного загону звільнити його з військової служби згідно поданого ним рапорту з 06 листопада 2009 року за п. з) ч. 6 ст. 26 Закону України „Про військову службу і військовий обов’язок” (систематичне невиконання умов контракту командуванням); зобов’язати командування Донецького прикордонного загону видати йому належним чином заповнені трудову книжку, військовий квиток та копію наказу про звільнення; зобов’язати командування Донецького прикордонного загону видати йому копії всіх бухгалтерських документів за весь час служби, що стосуються всіх видів матеріального та речового забезпечення; зобов’язати командування Донецького прикордонного загону виплатити передбачену законом одноразову грошову допомогу в сумі 31500 грн.; зобов’язати командування Донецького прикордонного загону сплатити йому грошову компенсацію за найм житла за весь період служби в сумі 33600 грн.; визнати, що незаконними діями командуванням Донецького прикордонного загону йому нанесено моральну шкоду; зобов’язати командування Донецького прикордонного загону виплатити йому моральну шкоду в розмірі 2500 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 травня 2005 року був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України.
До 27.03.2006 проходив строкову службу. З 27.03.2006 з ним було укладено контракт на проходження служби в Донецькому прикордонному загоні строком на три роки.
27.03.2009 командуванням Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) з ОСОБА_1 було укладено другий контракт строком на п’ять років.
За першим і другим контрактом, укладеним з ним, Державна прикордонна служба України брала на себе зобов’язання забезпечувати його та членів його сім’ї додержання прав, включаючи дотримання пільг, та компенсацій, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, які визначають статус військовослужбовців та порядок проходження військової служби, а також призначення його на військову посаду відповідно до професійної освіти, військового звання та військово-облікової спеціальності. Але протягом всієї його служби за контрактом командуванням Донецького ПЗС регіонального управління ДПС України порушувались зазначені умови контракту.
В порушення ст. 6 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу” він не був забезпечений житлом, а тому йому доводилось винаймати його за власний рахунок. Також, були постійні порушення матеріального та грошового забезпечення.
У зв’язку з викладеним, 03.10.2009 ОСОБА_1 відповідно до п. з) частини 6 ст. 26 України „Про військовий обов’язок і військову службу” та п. ж) ст. 85 „Положення про проходження військової служби солдатами, сержантами і старшинами Збройних сил України”, затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року за № 1053/2001 подав на ім’я командира Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) рапорт про розірвання укладеного між ними контракту у зв’язку із систематичним невиконанням командуванням умов. Зазначений рапорт було зареєстровано в загоні 05.10.2009 року.
Протягом місяця з дня подання зазначеного рапорту, командуванням загону не було видано жодного розпорядження чи наказу, командир загону з ним не зустрівся та не провів жодної бесіди.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України „Про Державну прикордонну службу” 06 листопада 2009 року звернувся до командування Донецького прикордонного загону з вимогою видати йому на руки копію наказу про його звільнення із займаної посади (розірвання контракту) на підставі поданого ним рапортом, належним чином оформлену трудову книжку, військовий квиток та провести з ним всі, передбачені чинним законодавством розрахунки. Після відмови відповідача виконати його вимоги, він заявив, що відповідно до Конституції України та чинного законодавства вважає контракт, укладений між ним та відповідачем розірваним і через відсутність житла виїхав 07 листопада 2009 року за місцем реєстрації до м. Кіровограда.
В порушення Закону України „Про звернення громадян” на його неодноразові звернення до командування Донецького прикордонного загону із вимогою видати йому всі необхідні при розрахунку документи та провести грошові виплати - відповіді не отримав. Отримав лише телеграму із вимогою прибути до військової частини для розрахунку.
24 листопада 2009 року він направив чергового листа командиру Донецького прикордонного загону, із вимогою провести з ним розрахунок та зазначив реквізити за якими можна перевести йому необхідні кошти та переслати документи, відповідно до ст. 47 КЗпП.
25 листопада 2009 року отримав телеграму з якої він дізнався про своє звільнення в запас наказом від 24.11.2009 року. Ким звільнено та за яких підстав, йому не було повідомлено.
07 грудня 2009 року звернувся до Президента України, на що отримав листа за підписом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому повідомлялось, що його із зазначеними вимогами відправляють до військового комісаріату за місцем проживання.
Також, зазначив, що його грошове забезпечення як контрактника не давало змоги самостійно сплачувати орендну плату за житло. Тому за весь період проходження служби він отримував на сплату оренди житла грошові перекази від своєї матері - інваліда II групи ОСОБА_6. Всього сума склала 33600 грн., незважаючи на те, що адміністрація прикордонної служби зобов’язана сама сплачувати оренду його житла.
Викликати його до Донецького прикордонного загону, як далі зазначено в листі, ніхто не мав права, так як його трудові відносини з командуванням цього загону були припинені, а тому він не зобов’язаний був виконувати їх вимоги.
Вважає, що командування Донецького прикордонного загону повинно йому сплатити розрахункові кошти з 06.11.2009 по день видачі трудової книжки, одноразову грошову допомогу згідно з вимогами Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” в сумі 31500 грн., а також компенсувати в повному обсязі його витрати за весь період проходження служби за найм житла в сумі 33600 грн.
Також, вважає, що своїми діями командування Донецького прикордонного загону завдало йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що в результаті незаконних дій з боку відповідача він не може влаштуватися на роботу і вимушений жити за кошт своїх батьків - інвалідів, що вкрай пригнічує і принижує його, а також порушує нормальний стан його життя. Моральну шкоду, завдану йому він оцінив в 2500 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з наведених підстав.
Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилаються на те, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними Конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу”, а тому твердження ОСОБА_1 відносно розповсюдження на нього норм Кодексу законів про працю України на нього, як на військовослужбовця, є хибним.
Відповідно до положень Конституції України, можливість одержання житла - є правом громадянина, але не обов’язком.
Згідно вимог п. 2.9 „Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України”, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №1040 від 20.12.2007 року, зареєстрованого в Мін'юсті України 11 січня 2008 року за №16/14707, передбачається, що для одержання службового житлового приміщення військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього начальника.
Також, відповідно до п. 3.4. „Положення про порядок оренди та оплати орендованих приміщень у ДПСУ”, затвердженого наказом АДПСУ від 14.03.2007 року №185, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2007 року за 289/13556, передбачається, що для одержання житлового приміщення в суборенду, військовослужбовець подає рапорт за командою.
Згідно довідки наданої квартирно-експлуатаційною службою загону, було встановлено, що ОСОБА_1 з рапортами про постановку на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, про надання службового житла, про оренду житла взагалі не звертався.
Крім того, не звертався з заявою про його реєстрацію при управлінні прикордонного загону, а тому твердження позивача про те, що йому не було надано житло є безпідставним і таким, що суперечить фактичним даним.
Також, відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров’я чи у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Таким чином при звільнені ОСОБА_1 за позитивною статтею, його вихідна допомога складала б - 2624 грн. (1312 грн. х 4к.р. х 50% = 2624 грн.).
Крім того, всі види виплат, які здійснювались ОСОБА_1 в період з 2007 по 2010 роки виплачувались в повному обсязі та в терміни передбачені чинним законодавством.
Старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено в запас ЗСУ в зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, так як останній мав 4 не знятих дисциплінарних стягнення.
Посилання позивача стосовно видачі трудової книжки та військового квитка є необґрунтованою, так як відповідно до п. п. „а” п. 2.18 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої наказом Міністерства праці України,
Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України
від 29.07.93 № 58 - запис про час служби в Державній прикордонній службі України робиться за новим місцем роботи після звільнення з військової служби.
Крім того, військовий квиток разом з витягом з наказу про звільнення та оригіналом особової справи був направлений за місцем проживання до Кіровоградського РВК.
Також, вважає вимоги позивача в частині компенсації моральної шкоди безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Суд, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з травня 2005 по 24 листопада 2009 року проходив службу в Державній прикордонній службі України, вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить - 04 роки, 06 місяців, 12 днів, пільгова –01 рік 09 місяців 28 днів, всього –06 років, 04 місяці, 10 днів.
27.03.2006 між Державною прикордонною службою України в особі Командира військової частини 9937 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України терміном на три роки з 27.03.2006 по 26.03.2009. (а.с.135)
31.12.2008 між Державною прикордонною службою України в особі Командира військової частини 9937 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України терміном на три роки з 27.03.2009 по 27.03.2014. (а.с.136)
02 жовтня 2009 позивач звернувся до Донецького ПЗС регіонального управління ДПС України з рапортом про розторгненням контракту на підставі п. 3 ч.6 ст.26 Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу” та Указу Президента України від 07.11.2007 №1053/2001 у зв’язку із систематичним невиконанням командуванням умов укладеного між ними контракту від 27.03.2009, з проханням щодо видачі трудової книжки та проведення всіх розрахунків. (а.с.28)
20.10.2009 атестаційною комісією відповідача проведена атестація ОСОБА_1 висновками, якої є невідповідність займаній посаді, а також рекомендовано звільнити позивача з лав ДПСУ в зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту з боку військовослужбовця. (а.с.63)
Також, 20.10.2009 атестаційною комісією відповідача прийнято рішення - клопотати про звільнення старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 в запас ЗСУ у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, про що складено протокол № 24 від 20.10.2009. (а.с.65-67)
Не погодившись із зазначеним рішенням атестаційної комісії, позивачем подано рапорт на ім’я начальника Донецького прикордонного загону від 20.10.2009. (а.с.69)
21.11.2009 відповідачем на ім’я ОСОБА_1 була направлена телеграма щодо необхідності прибути до управління частини для розрахунку в зв’язку зі звільненням, (а.с.71) на, що позивачем надана письмова відповідь, щодо відсутності потреби в його особистій участі, зазначивши, що відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю обов’язок проведення розрахунку з працівником і видача йому трудової книжки законодавцем покладено на роботодавця.
24 листопада 2009 року старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії –дозиметриста другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби „Маріуполь” ІІ категорії (тип Б), звільнений в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 6 пунктом „и” (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Цього ж дня виключений з усіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Кіровоградського ОМВК Кіровоградської області. (а.с.60)
Відповідно до службової картки позивача на день звільнення у ОСОБА_1 було чотири не знятих стягнення:
- догана від 28.06.2009 за низьку виконавчу дисципліну;
- догана від 07.08.2009 за несвоєчасне прибуття на підготовку ЗПН до служби;
- догана від 12.09.2009 за несвоєчасну доповідь про прибуття з відрядження;
- догана від 19.10.2009 за порушення ст. 111 розділу 5 дисциплінарного статуту ЗСУ в частині надання письмового звернення з питань проходження служби не по команді. (а.с.62)
Згідно довідки, виданою відповідачем, грошове утримання ОСОБА_1 на день звільнення складає 1312,06 грн.
Грошове забезпечення за період служби було виплачено своєчасно та в повному обсязі в термін з 15 по 20 числа щомісячно згідно наказу АДПСУ від 28 лютого 2006 року №155.(а.с.74)
Відповідно довідки, виданої начальником відділення документального забезпечення Донецького прикордонного загону –рапортів позивача щодо поставки на обік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, піднайму житлових приміщень або виплати компенсації за такий піднайм за період з 2006 року по момент звільнення від ОСОБА_1 не надходило.
Свідок ОСОБА_6 –мати позивача, в судовому засіданні пояснила, що за час проходження служби її сина у відповідача ОСОБА_1 вона щомісячно допомагала сину оплачувати витратити на винаймання квартири. Скільки саме нею було надано коштів на оренду кварти, пояснити не може. Письмових доказів зазначеного не зберігала.
Свідок ОСОБА_8 - в судовому засіданні пояснила, що раніше з позивачем знаходилась в цивільному шлюбі, кошти за оренду житла сплачувала самостійно, на підтвердження зазначеного надала копію договору оренди житла б/н від 23.12.2008 та ксерокопії квитанцій про сплату за теплову та електроенергію за травень 2010 року, квітень 2009 року та лютий 2009 року.
Свідок ОСОБА_9 –начальник відділу прикордонної служби „Маріуполь” Донецького прикордонного загону, в судовому засіданні пояснив, що заходи фізичної сили до позивача не застосовувались. Стягнення накладались за невихід на службу та порушення службової дисципліни.
Дані правовідносини регулюються Законами України: „Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі за текстом –Закон № 2232-XII), „Про Державну прикордонну службу України” від 03.04.2003 № 661-VI (далі за текстом –Закон № 661-VI), „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі за текстом –Закон № 2011-XII), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі за текстом –Інструкція № 58) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2, п.3 ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Згідно ч.1 ст.14 Закону № 661-VI особовий склад Державної прикордонної служби України складається із військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом.
Згідно абз. а п. 2.18 Інструкції № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби.
Відповідно до п. и) ч.6 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Згідно абз. 3 ч.2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
Відповідно до п.2.9 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 № 1040 (далі за текстом –Інструкція № 1040) для одержання службового приміщення військовослужбовець подає рапорт на ім’я безпосереднього начальника.
Згідно п.3.4 Положення про порядок оренди та оплати орендованих житлових приміщень у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.03.2007 № 185 (далі за текстом - Положення № 185) для одержання житлового приміщення в суборенду військовослужбовець подає рапорт за командою.
Враховуючи викладене, відповідачем правомірно звільнено позивача з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідка ОСОБА_9
Посилання позивача на те, що при його звільненні відповідач порушив норми трудового законодавства та повинен був керуватись нормами Кодексу законів про працю не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки проходження служби військовослужбовців регулюється спеціальним законодавством.
Також, посилання позивача на те, що відповідач повинен звільнити його з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, також не можуть бути прийняті судом до уваги, як безпідставні, та дослідженими судом письмовими доказами у справі і показаннями свідка ОСОБА_9 Крім того, на день звільнення у позивача залишилось чотири не погашених стягнення.
Посилання позивача щодо зобов’язання відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу не можуть бути прийняті судом до уваги, так як відповідно по положень абз. 3 ч.2 ст. 15 Закону № 2011-XII звільнення військовослужбовця зі служи у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, не передбачає здійснення таких виплат.
Крім того, посилання позивача щодо наявною заборгованістю відповідача перед ним за оренду житла не відповідає положенням п.2.9 Інструкції № 1040, підтверджено довідкою відповідача та спростовано показаннями свідка ОСОБА_8
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2500 грн.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З’ясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обов’язок щодо доведення заподіяння моральної шкоди та її розміру покладається на позивача.
Позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання незаконними дій, зміну формулювання підстав та дати звільнення, зобов’язання видати документи, стягнення одноразової грошової допомоги, компенсації за найм житла в період служби та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –14.06.2010.
Суддя Т.І. Ясенова