Справа 2-2225/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

      4 серпня 2010 року Дебальцевський міський суд Донецької області в складі:  

головуючої – судді       Акімченко Ю.П.  

при секретарі -     Коковенко А.С.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Дебальцевому про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України  у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії та зобов’язання проводити виплату підвищення до пенсії, -  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України  у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії та зобов’язання проводити виплату підвищення до пенсії.  

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), який набрав чинності  з 01.01.2006 року,  має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Представник відповідача в наданих запереченнях зазначила, що позивачка отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому. Із заявою про нарахування недоплаченої державної соціальної допомоги за 2007 рік і по вересень 2008 року як дитина війни позивачка зверталася 19.03.2010 року. Станом на березень 2010 року розмір пенсії складає 755,65  грн., в тому числі надбавка “дитина війни” з 01.01.2008 року складає 49,80 грн. Відповідно до ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року “про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6- протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже відсутні підстави для їх незастосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії “дітям війни” особам, які були визнані інвалідами (крім тих, на кого поширюється Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм дітям війни виплачувалося підвищення до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 19 грн., з 01.04.2008 року - 19,35 грн., з 01.10.2007 року-19,75 грн. В пенсійній справі відсутня довідка МСЕК про встановлення групи інвалідності, у зв*язку з тим надбавка позивачці як дитині війни не виплачувалася. 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Однак оскільки ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” видатків на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 72  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів пенсійного фонду для оплати договорі страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії. За рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Таким чином, немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня  2007 року № 107-VI (надалі -  Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно  до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року , втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України  № 10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. Ні Рішенням Конституційного Суду України   від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»  в редакції до 01.01.2008 року. для врегулювання ситуації 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні. Таким чином розмір надбавки “дітям війни” визначається автоматично по тих особових рахунках, по яких дата народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 року до 02.09.1945 року та відсутнє підвищення відповідно до Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Наполягала на відмові в задоволенні позову.  

В судове засідання сторони не з’явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причину неявки не повідомили, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.  

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.  

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які  є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена  до категорії дітей війни (а.с.11,12), знаходиться на обліку в м. Дебальцевому та отримує пенсію за віком.  

Відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Водночас ст. 7  цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  

Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6- протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням   з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом,  на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року.  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених  законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006р. (у редакції Закону України від 15.03.2007р. № 749-У, який набрав чинності 28.03.2007р.) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність, затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року – 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року – 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 9 липня 2007 року – 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року – 124 грн. 53 коп.  

Таким чином,  суд  вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з 9 липня 2007 року (ухвалення рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року) по 31 грудня 2007 року, в частині нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2007 рік.    

Разом з тим, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня  2007 року були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Відповідно  до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року, втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України  № 10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.  Передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.  

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.  

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії  з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно статті 58 Закону України «Про державний бюджет  України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2008 року – 470 грн., з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 1 жовтня 2008 року – 498 грн.  

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.  

Також судом не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії посилання відповідача на ту обставину, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях  загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідна її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”.  

Таким чином, за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року.  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року підлягають задоволенню повністю.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», даний закон продовжує діяти в редакції від 22.05.2008 року, а тому ст. 6 цього Закону, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно  була чинною з 01.01.2010 року до 04.08.2010 року.  

Ураховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності  їхніх дій зобов’язати провести нарахування/ перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.  

Позовні вимоги у частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у майбутньому є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.    

Крім того, відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожний громадянин має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,  у   зв*язку з чим захисту підлягають тільки порушенні права, а не ті які можуть бути порушені у майбутньому, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.  

У зв’язку з цим суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.  

Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись принципом верховенства права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним  визнати неправомірною відмову Управління  Пенсійного  фонду України в м. Дебальцевому  Донецької області в нарахуванні щомісячної надбавки позивачу, як дитині війни, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 по 4 серпня 2010 року,  виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  і зобов’язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 по 4 серпня 2010 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.  

В задоволенні позовної вимоги про стягнення конкретних сум підвищення до пенсії ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відмовити.  

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.  

Згідно  із ст.  88    ЦПК  України,    суд   вважає  за  необхідне стягнути з відповідача     сплачені позивачем при  зверненні  до  суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у сумі 37 грн.    

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.5-7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України  «Про державний бюджет України на 2006 рік, ст. ст. 62,71 Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», п. 41 розділу ІІ Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,ст. 71 Закону України  «Про державний бюджет України на 2009 рік”,  Законом України  «Про державний бюджет України на 2010 рік,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у м. Дебальцевому про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України  у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії та зобов’язання проводити виплату підвищення до пенсії - задовольнити частково.  

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманих сум підвищення пенсії  за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 по 4 серпня 2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області  здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 до 4 серпня 2010 року  з урахуванням фактично здійснених виплат.  

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.  

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області на користь ОСОБА_1  витрати з ІТЗ в сумі 37 грн.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду прягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були прсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Рішення надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.  

  Суддя Дебальцевського  

міського суду                 Ю. П. Акімченко