Справа 1-811/10

                                                                               В И Р О К

                                                             І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    26 липня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді                           Чаус М.О.

при секретарі                         Нікіта О.В.

за участю прокурора                     Постемської Ю.Ф.                                            

             Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, гр-на України, з неповною вищою освітою, працюючого продавцем-консультатом ПП «Іменс», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.345 ч.2 КК України, суд –

                                                                    В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1, 31.05.2010 року, приблизно о 02 годині 20 хвилин, разом з ОСОБА_2 поверталися додому після святкування хрестин у ОСОБА_3 Біля гуртожитку «Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі», який розташовано за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23 зупинились та почали справляти свої природні нужди, що у даному місці заборонено.

Побачивши дані неправомірні дії, ОСОБА_4, будучи одягнутим у формений одяг працівника міліції, представивися, зробив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зауваження. На що останні, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. почали висловлюватися у його бік нецензурною лайкою. Після чого, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та повідомив: «Що все гаразд та щоб він йшов своєю дорогою». Саме у цей час, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_4 являється працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, знявши зі своїх штанів шкіряний пасок та взявши його у праву руку наніс металевою бляшкою паску удар по обличчю ОСОБА_4  

Після чого, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 почали тікати у напрямку трамвайної зупинки «Гродненська», де напроти магазину «Фіалка» їх було затримано працівниками міліції.

Під час поверхневого огляду ОСОБА_1 працівниками міліції у останнього було виявлено та вилучено шкіряний пасок із металевою бляшкою.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді забійної рани м’яких тканин лівої вилицевої ділянки, яке відповідно до висновку судово - медичної експертизи №935/Е від 07.06.2010 року відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Допитаний судовому засіданні  ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, згоден з досудовим розслідуванням, розкаявся та показав, що він 31.05.2010 року, приблизно о 02 годині 20 хвилин, разом з ОСОБА_2 поверталися додому після святкування хрестин у ОСОБА_3 Біля гуртожитку «Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі», який розташовано за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23 зупинились та почали справляти свої природні нужди, що у даному місці заборонено.

Працівник міліці ОСОБА_4, представивися, зробив йому та ОСОБА_2 зауваження. На що останні, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, почали висловлюватися у його бік нецензурною лайкою. Після чого, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та повідомив: «Що все гаразд та щоб він йшов своєю дорогою». Саме у цей час, він, усвідомлюючи, що ОСОБА_4 являється працівником правоохоронного органу, знявши зі своїх штанів шкіряний пасок та взявши його у праву руку наніс металевою бляшкою паску удар по обличчю ОСОБА_4  

Після чого, він разом із ОСОБА_2 почали тікати у напрямку трамвайної зупинки «Гродненська», де напроти магазину «Фіалка» їх було затримано працівниками міліції.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним допитувати свідків та досліджувати інші докази по справі.

Даючи юридичну оцінку, зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, і їх слід кваліфікувати за ст. 345 ч.2 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину.

        Суд приймає до уваги те, що підсудний вину визнав повністю, що є обставиною по справі, що пом’якшує його покарання, його характеристику, не одружений,  думку потерпілого,  раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Разом з тим судом враховано, що підсудний скоїв  злочин середньої тяжкості в стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, що обтяжує його покарання.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд вважає, що його виправлення  можливо без ізоляції від суспільства і міра покарання можу бути  пов’язана не з позбавленням  волі, а із застосуванням до нього ст.ст.75, 76 КК України, звільнення від призначеного покарання з випробуванням.

Цивільний позов за заявою потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд –  

                                                               З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки , якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нових злочинів і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи та проживання, періодично з’являтися в ці органи на реєстрацію.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін, підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 – задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень.

 Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти днів через Дніпровський районний суд м. Києва з моменту його оголошення, а  засудженим  в той же строк з моменту  отримання копії вироку.

Суддя: