ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Справа № 2-а-1931/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : Бузько А.І. - представник на підставі довіреності;
відповідача : Сидоров О.В. - представник на підставі довіреності;
свідок : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю - Торгово - виробнича фірма "Рось - К"
до: 1) Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області; 2) Онуфрійчука Станіслава Станіславовича - начальник Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області
про: визнання протиправними дій посадової особи, визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю - Торгово - виробнича фірма "Рось - К" (далі - ТОВ ТВФ "Рось - К") з позовом до 1) Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області (далі - РУД САТ ДПА України у Вінницькій області) 2) Онуфрійчука Станіслава Станіславовича - начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області про визнання протиправними дій посадової особи, визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0206582800-21 від 08 квітня 2010 року, мотивуючи позовні вимоги наступним.
За результатами позапланової виїзної перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами проведеною працівниками відповідача складено акт перевірки №0127/2/32/2-20113730 від 24.03.2010 року, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване рішення №0206582800-21 від 08 квітня 2010 року про застосування фінансових санкцій, за порушення ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Позивач не погоджується з винесеним рішенням, оскільки відповідачем при здійсненні перевірки не було прийнято до уваги, те що як підставу для її проведення представники РУД САТ ДПА України у Вінницькій області ОСОБА_4 та Осадчук П.П., пред’явили лише направлення №55 від 24.03.2010 року на проведення позапланової виїзної перевірки. Натомість обов’язковий у таких випадках наказ, зазначений під №75 від 24.03.2010 року в Акті про результати позапланової виїзної перевірки, перевіряючими не надавався, що є порушенням п.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів позапланових перевірок діяльності суб’єктів господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, парфумерно-косметичної продукції та лікарських засобів із використанням спирту етилового, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 21.08.2009 року №453 (далі - Наказ №453).
В ході проведення перевірки представники РУД САТ ДПА України у Вінницькій області здійснили закупку алкогольного напою. При цьому, зауважень щодо його якості та порядку оформлення розрахункової операції не висловлювали, будь-яких інших дій в межах перевірки не проводили.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що п.4 розділу ІV Наказу №453, передбачено, що будь-який висновок акта перевірки має ґрунтуватися на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Разом з тим, доказів про те, що 50% площі кафе "Топ-Сандвіч" не відведено для осіб, які не палять перевіряючими не надано. До того ж, останніми не відображено в акті наявність друкованої інформації в приміщенні торгового залу про заборону куріння та про вказівку на місце для куріння, не зазначено зміст пояснення директора кафе "Топ-Сандвіч" про те, що замовлено і оплачено роботи щодо виготовлення відповідних табличок із інформацією, передбаченою в законі. Окрім того, в ході перевірки директором кафе "Топ-Сандвіч" надавались перевіряючим пояснення про те, що за проектом будівлі влаштування локальної витяжки у невеликому залі кафе не передбачалось через її не конструктивність, а тому керівництвом було прийнято рішення щодо заборони куріння в торговому залі та запропоновано курцям курити за межами кафе на вулиці.
На думку позивача, свідченням того, що ним було дотримано вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є наявність в торговому залі кафе "Топ-Сандвіч" друкованої інформації щодо заборони куріння та місця для куріння, а також оплата робіт з виготовлення табличок із відповідними написами і графічними зображеннями на підставі акту виконаних робіт № 0204 від 14 квітня 2010 року.
Саму послідовність проведення виїзної позапланової перевірки, дії щодо перекручення встановлених фактів, а також отримання інформації при оформленні акту №0127/2/32/2-20113730 від 24.03.2010 року і, як наслідок цього дії щодо винесення посадовою особою відповідача – начальником РУД САТ ДПА України у Вінницькій області Онуфрійчуком С.С. рішення про застосування фінансових санкцій, позивач розцінює як незаконні, оскільки в даному випадку було порушено принцип справедливості ухвалення рішення.
З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що відповідачем в порушення чинного законодавства України безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
В судовому засіданні представник позивача - Бузько А.І. підтримала заявлений позов у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові.
В ході розгляду справи зазначила, що прийняте рішення вважає необґрунтованим, а тому просить його скасувати.
Представник відповідача - Сидоров О.В. заперечував проти заявленого позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведення перевірки та зафіксованих в Акті перевірки, а саме за порушення ст.ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Заперечення відповідача долучені до матеріалів справи вхід. №1074/10/32-2 від 07.06.2010 року.
В процесі розгляду справи було викликано свідків – старшого державного податкового ревізора інспектора відділу ліцензування роздрібної торгівлі та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - ОСОБА_4 та працівника кафе "Топ – Сандвіч" - ОСОБА_3, яка пояснила, що під час проведення перевірки перевіряючими було проведено контрольну закупівлю алкогольного напою. Претензії і зауваження щодо його якості та порядку оформлення розрахункової операції під час перевірки інспекторами до неї не висловлювались. Зі змістом викладеного в акті перевірки ОСОБА_3 не погоджувалась, але підписала акт без будь-яких заперечень, оскільки на той момент перебувала у нервовому стані. Додаткових пояснень до акту не надавала.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що разом з головним державним податковим ревізором інспектором Осадчуком П.П. проводив позапланову перевірку кафе "Топ-Сандвіч", що належить суб’єкту господарювання ТОВ ТВФ "Рось - К". В ході перевірки були зафіксовані факти порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зокрема порушення ст.15-2 цього Закону, що полягало у курінні тютюнових виробів в закладі громадського харчування (основному залі торгового павільйону). Дане порушення виявлено шляхом візуального обстеження приміщення кафе "Топ - Сандвіч", оскільки під час контрольної закупки алкогольного напою та подальшого знаходження у приміщенні кафе, одночасно з перевіряючими перебували і інші особи (відвідувачі), що вчиняли дії по курінню тютюнових виробів. Факт встановленого порушення знайшов своє відображення у змісті акта перевірки, але без додаткового опису обставин виявлення вчиненого порушення. На запитання суду стосовно способу (механізму) виявлення констатованого в акті факту порушення, свідок ОСОБА_4 вказав на власні дії, що спрямовувались на куріння тютюнових виробів у приміщенні кафе "Топ-Сандвіч", та вчиненні ним під час перевірки з метою надання іншим його відвідувачам прикладу можливої поведінки.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та покази свідків, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.03.2010 року згідно наказу № 75 від 24.03.2010 р. та на підставі направлення № 55 від 24.03.2010 року інспекторами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області проведено перевірку з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів ТОВ ТВФ "Рось - К" (юридична адреса: м. Вінниця, вул. Київська, 45, іден. код. 20113730), що здійснює підприємницьку діяльність в кафе "Топ-Сандвіч", розташованому за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Сталінграду, 1.
Направлення на перевірку та копію наказу вручено представнику ТОВ ТВФ "Рось - К" - Панковій Ірині Іванівні особисто, що підтверджується підписами останньої на розписці № 55.
За результатами проведеної перевірки складено акт №0127/2/32/2-20113730, в якому зазначено про проведення перевірки в кафе "Топ-Сандвіч", що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Героїв Сталінграду, 1 та належить суб’єкту господарювання
В акті зафіксовано встановлене перевіркою порушення, а саме: "в кафе "Топ-Сандвіч" було закуплено 50 грамів горілки "Немирівська Українська пшенична відбірна" з пляшки 0,5 дм (л) міцністю 40% об., дата розливу 22.12.2009 р. марковано МАЗ 02ААБЯ 226390 ІІ/09 6,800 грн., виробник ДП "УГК Nemiroff" м. Немирів, вул. Горького, 31. Розрахункову операцію проведено через РРО, фіскальний чек додається.
Таким чином, встановлено, що в кафе, яке має статус громадського харчування не відведено 50% площі торгового залу для обслуговування осіб, які не курять. В місцях для куріння не розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту "Місця для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров`ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту "Куріння шкодить вашому здоров`ю" та відсутня витяжна вентиляція.
Таким чином встановлено факт куріння в закладі громадського харчування (основний зал торгового павільйону) в порушення вимог ст.15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", із змінами та доповненнями".
В подальшому, за результатами проведеної перевірки та складеного акта РУД САТ ДПА України у Вінницькій області прийнято рішення від 08.04.2010 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 3400,00 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Згідно положень статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв, вин столових: у закладах охорони здоров'я, крім споживання столових вин на території санаторіїв у спеціально відведених місцях; у навчальних та освітньо-виховних закладах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення), на зупинках транспорту, у підземних переходах; у закладах культури; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); у ліфтах і таксофонах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; забороняється куріння тютюнових виробів: у ліфтах і таксофонах; у закладах охорони здоров'я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під'їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення); забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: у закладах громадського харчування; у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; у приміщеннях закладів культури; у приміщеннях закритих спортивних споруд; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.
Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Як зазначалось вище, перевіряючі дійшли висновків про те, що в кафе, яке має статус громадського харчування не відведено 50% площі торгового залу для обслуговування осіб, які не курять. В місцях для куріння не розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту "Місця для куріння" та інформацію про шкоду, яку завдає здоров`ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту "Куріння шкодить вашому здоров`ю" та відсутня витяжна вентиляція.
Поряд з цим, у акті перевірки містився висновок щодо дій пов`язаних з курінням в закладі громадського харчування (основний зал торгового павільйону) попередньо кваліфікованих перевіряючими як порушення вимог ст.15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Однак, з вказаними висновками погодитись не можна з огляду на наступне.
Суд зазначає, що спірним в даному випадку є визначення наявності чи відсутності встановленого в ході перевірки факту куріння в приміщенні кафе "Топ - Сандвіч".
Так, згідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, у разі не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону.
Із змісту абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" вбачається, що зазначені фінансові санкції застосовуються, у разі не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, саме суб'єктами підприємницької діяльності, а не будь-якими особами, які не несуть за це встановленої законом відповідальності.
При цьому, положення ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", передбачають можливість заборони куріння у місцях та закладах, за умови розміщення у них наочної інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
Як вбачається із наданих позивачем фото, такі інформативні написи (графічні знаки) в приміщенні кафе "Топ - Сандвіч" є.
Більш того, позивач до моменту перевірки вчинив дії стосовно замовлення і оплати виготовлення відповідних табличок (інформаційного стенду) із текстом та інформацією, передбаченою в законі, на підтвердження чого надав завірені копії договору підряду від 10.02.2010 року, акту виконаних робіт від 14.04.2010 №0204, рахунку-фактури від 10.03.2010 №0204 та платіжного доручення від 11.03.2010 №547, як докази виникнення договірних відносин між Замовником - ТОВ-ВКФ "Рось-К" і Виконавцем - ФОП ОСОБА_8 та підтвердження оплати послуг (робіт) наданих (виконаних) підрядчиком - ФОП ОСОБА_8
Поряд з цим, із змісту матеріалів перевірки залишається не зрозумілою та обставина на підставі чого інспектори РУД САТ ДПА України у Вінницькій області Осадчук П.П. та Вільчинський В.А. дійшли висновку стосовно статусу кафе "Топ-Сандвіч", визначивши його як заклад громадського харчування.
Окрім того, не береться судом до уваги і той висновок акту перевірки, що в кафе "Топ - Сандвіч" не відведено 50 відсотків площі торгового залу для обслуговування осіб, які не курять, оскільки ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", визначено, що у закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування такої категорії осіб.
Таким чином, відсоток площі приміщення кафе "Топ - Сандвіч" міг бути і більшим показника 50, за умови, якщо все ж таки, зазначене кафе має статус закладу громадського харчування відповідно до встановлених законодавством дозволів (документів) наявних у його власника, але не досліджених відповідачем в ході перевірки.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3 Порядку № 327).
Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.5 Порядку № 327).
За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6 Порядку № 327).
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 Порядку № 327).
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Водночас, слід зазначити, що Законом України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" не надано визначення поняття "куріння" або "куріння в закладі громадського харчування".
Разом з тим, матеріали перевірки оглянуті в ході судового засідання не містили жодної інформації (відомостей) та доказів на її підтвердження, відносно тих осіб (за винятком відомостей щодо представників ТОВ-ТВФ "Рось-К", кафе "Топ-Сандвіч" та РУД САТ ДПА України у Вінницькій області), що на момент перевірки перебували в закладі громадського харчування – кафе "Топ - Сандвіч" безпосередньо у місцях для куріння на відведеній для цього площі та вчиняли дії стосовно куріння тютюнових виробів.
Отже за сукупністю наведених обставин суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку податкового органу щодо куріння в закладі громадського харчування, так як описаний факт, носить суперечливий характер та в свою чергу не підтверджений належними та достатніми доказами, оскільки ґрунтується на припущеннях інспекторів РУД САТ ДПА України у Вінницькій області, побудованих завдяки застосуванню лише методу візуального обстеження приміщення.
Слід також зауважити, що у зазначеній в оскаржуваному рішенні нормі, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому штраф за порушення суб’єктом господарювання положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначається як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
При вирішенні питання про застосування адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності суб’єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 17 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, із матеріалів справи та представлених доказів не вбачається вини позивача, що є складовою господарського правопорушення; ним здійснені всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, шляхом розміщення наочної друкованої інформації в приміщенні торгового залу про заборону куріння та про вказівку на місце для куріння, яке знаходиться на вулиці.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Критерій обґрунтованості прийняття рішень (вчинення дій) суб'єктами владних повноважень вимагає від останніх враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач - РУД САТ ДПА України у Вінницькій області, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення РУД САТ ДПА України у Вінницькій області від 08.04.2010 року №0206582800-21 про застосування до ТОВ ТВФ "Рось-К" фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 3400,00 гривень.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадової особи – начальника РУД САТ ДПА України у Вінницькій області - Онуфрійчука С.С. з ухвалення 08.04.2010 року рішення №0206582800-21 про застосування до ТОВ ТВФ "Рось-К" фінансових санкцій у вигляді штрафу, то суд зазначає про відсутність достатніх підстав для визнання вищевказаних дій протиправними.
Відмовляючи у задоволені цієї вимоги суд виходив із того, що відповідач – Онуфрійчук С.С. перебуваючи в офіційному статусі начальника РУД САТ ДПА України у Вінницькій області, виконував свої безпосередні службові обов’язки шляхом розгляду матеріалів перевірки та винесення (прийняття) за його результатами відповідного рішення, тобто діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому останній не порушував їх положень відносно позивача.
Здійснення правосуддя в адміністративних судах України базується на принципах адміністративного судочинства. Одним з них є принцип диспозитивності.
Так, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з розподілом судових витрат відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивачеві судом задоволено одну позову вимогу із двох (що становить 50% від заявлених позовних вимог), сплачений ним судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України у розмірі 1,7 гривень (3,4 х 1/2 = 1,7).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю - Торгово - виробнича фірма "Рось - К" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0206582800-21 від 08.04.2010 року Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про застосування до ТОВ ТВФ "Рось-К" фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 3 400 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Торгово - виробнича фірма "Рось - К" судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 16.07.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна