СПРАВА № 2-2396/2010
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви у зв’язку з невиконанням
ухвали про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2010 року місто Лозова
Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Каращук Т.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Харківській області про стягнення з відповідачів коштів та відшкодування на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
09 липня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 13 жовтня 1997 року на підставі Наказу Головного управління України в Харківській області №127-К позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я. Пенсійним відділом при УМВС України в Харківській області йому призначена пенсія в розмірі 55% від грошового забезпечення. При ознайомленні з довідками №№ 382, 383 від 12 травня 2009 року, які знаходяться у пенсійній справі позивача, про порядок обчислення, складові грошового забезпечення та розміри пенсії, у зв'язку з ІІ перерахунками за урядовими рішеннями за зазначений період, що надійшли на його адресу з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на запит позивача, встановлено наступне:
- з 01 січня 2003 року по 2004 рік включно розмір його пенсії за 30 років складав 55% від грошового забезпечення;
- з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року розмір його пенсії за 30 років з вини органу, що на той час призначав, перераховував пенсії з Державного бюджету України, був розпорядником бюджетних коштів на виплати пенсій (пенсійний відділ при ІУМВС України в Харківській області) був незаконно зменшений і обчислений розмір пенсії позивача, який складав тільки 50% від грошового забезпечення замість 55% від грошового забезпечення.
Таким чином за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року з вини органу, що призначив позивачу пенсію, він недоотримав суму пенсії в розмірі 1465 грн. 48 коп. без урахування індексації розміру недоплаченої (недоотриман ним) пенсії.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1522 від 02 листопада 2006 року "Про передачу органам Пенсійного фонду Украіи функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" та статті 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 01 січня 2007 року до органів Пенсійного фонду України передані функції з призначення, перерахунку і виплати пенсій пенсіонерам Міністерства Оборони України і МВС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при звірці у 2007 році пенсійних справ, що надійшли з пенсійного відділу при ГУМВС України в Харківській області, виявило помилку при обчисленні і виплаті позивачу пенсії пенсійним відділом при ГУМВС України в Харківській області і виплатило йому різницю тільки з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а за виплату позивачу різниці недоотриманої ним пенсії за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року включно, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідальність на себе не бере, відмовляється сплатити позивачу різницю недоотриманої ним пенсії, про що свідчать повідомлення на його адресу:
- заступника Голови правління Пенсійного фонду України ОСОБА_2 за №14471/Л-ІІ від 13 серпня 2009 року про те, що перевіркою по
пенсійній справі позивача, яка була передана з УМВС України в Харківській
області, було виявлено помилку у призначенні розміру пенсії. Пенсійна справа була приведена у відповідність до норм чинного законодавства і виплачена різниця пенсії з 01 січня 2007 року (дата передачі пенсійної справи до органів пенсійного фонду України) по 31 грудня 2007 року. Оскільки поновлення з призначення (перерахунку) і виплати пенсій Пенсійному фонду України були передані тільки з 01.01.2007р. підстав для виплати різниці за минулий час, коли пенсійні справи були на обліку в органах внутрішніх справ, немає.
- в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в
Харківській області ОСОБА_3 за ІІ889/Я-І4№1889/Л-14 від 06 жовтня 2009 року
про те, що враховуючи, що недоплата пенсії була допущена до 01 січня
2007 року, Головне управління пенсійного фонду України в Харківській
області не має законних підстав для її виплати.
Позивач зазначає, що орган, який призначив йому пенсію і припустився помилки в розрахунку розміру його пенсії, замість 55% від грошового забезпечення зробив 50% від грошового забезпечення, також відмовляється виплатити йому різницю недоотриманої позивачем пенсії з вини пенсійних органів з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року, яка складає 1465 грн. 48 коп., про що свідчать:
- повідомлення заступника начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерською обліку ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 (виконавець ОСОБА_5) за №100/20293 від 30 листопада 2009 року про те, що пенсії призначаються, перераховуються та виплачуються органами Пенсійного фонду України. Таким чином з питання стосовно перерахунку та виплати пенсії позивачу слід звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в "Харківській області.
Обидві пенсійні інстанції відмовляють позивачу у виплаті різниці пенсії з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року включно, припинили з ним листування і свої відповіді на його запити та запити Урядової гарячої лінії вважають вичерпними.
Особисто для позивача немає ніякої різниці, яка пенсійна організація виплатять йому різницю у пенсії за вказаний період, очевидним є той факт, що питання щодо виплати позивачу недоотриманої суми пенсії повинно бути приведено в норму відповідно діючого законодавства, а різниця пенсії за вказаний період повинна бути йому виплачена.
Враховуючи той факт, що відповідачі відмовили позивачу у добровільному порядку виплатити недоотримані з їх вини кошти пенсійного забезпечення, позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою, при цьому строк звернення до суду ним не порушений, дії відповідачів носять тривалий і постійний характер у часі.
Крім вимог про стягнення коштів недоотриманої суми пенсійного забезпечення позивач має претензії до відповідачів щодо завдання йому своїми діями (бездіяльністю) моральної шкоди. Позивач вважає справедливим визначити суму моральної (немайнової) шкоди по 1465 грн. 40 коп. з кожного відповідача, усього 2930 грн.96 коп.
3 вини відповідачів позивач недоотримав за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року (за два роки) суму пенсійного забезпечення - 1465 грн.48 коп.
Відповідачі відмовили і продовжують відмовляти позивачу у виплаті пенсійного забезпечення, хоча самі виявили помилку у розрахунках суми пенсії.
Докази моральних страждань, завданих відповідачами, усі матеріали знаходяться у його пенсійній справі.
З органів внутрішніх справ позивач звільнений за станом здоров'я і у його пенсійній справі знаходиться свідоцтва про хворобу НОМЕР_2 ВЛК (військово-лікарняної комісії) від 12 вересня 1997 року, а це значить, що йому потрібно постійно купувати ліки, витрачати на них гроші із пенсійного забезпечення, оскільки інших доходів він не має. З вини відповідачів позивач втратив можливість протягом тривалого часу повноцінно харчуватися, купувати інші необхідні товари. Сума недоотриманої ним з вини відповідачів пенсії для позивача та членів його сім'ї істотна. Відповідачі своїми діями (бездіяльністю) порушують норми Конституції України, перешкоджають позивачу і членам його сім'ї здійсненню їх Конституційних прав.
Свідоцтво про хворобу НОМЕР_2 ВЛК від 12 вересня 1997 року містить перелік хвороб, більшість з яких серцево-судинні захворювання, а це значить, що позивачу шкідливо хвилювання, нервовість тощо. А відповідачі своїми діями (бездіяльністю) навмисно створюють для нього умови для ускладнення хвороби.
З 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року з вини відповідачів позивач недоотримав суму 473 грн.20 коп. пенсійного забезпечення, тобто щомісяця він недоотримував у середньому 39 грн. 44 коп., і ця сума є для позивача і для його сім'ї дуже істотною з урахуванням, що на утриманні в той час знаходилася неповнолітня донька.
З 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року з вини відповідачів позивач недоотримав суму 992 грн. 28 коп. пенсійного забезпечення, тобто щомісяця він недоотримував 82 грн.69 коп., яка в для нього і для його сім'ї дуже істотною з урахуванням, що на утриманні в той час знаходилася неповнолітня донька.
Відповідачі самі виявили порушення в нарахуванні позивачу пенсії, але сплатити різницю у пенсії за вказаний період відмовляються з посиланням, що це повинна зробити організація, яка призначила позивачу пенсію, а друга пенсійна організація вважає, що доплату повинно зробити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Враховуючи той факт, що перелічені у позовній заяві письмові та інші докази, знаходяться у пенсійній справі позивача, він не прикладає їх до позовної заяви за кількістю примірників відповідно до кількості відповідачів, крім того має надію на те, що у попередньому судовому засіданні питання врегулюється до судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, позивач прохає суд, стягнути з відповідачів суму недоотриманої ним пенсії в розмірі 1465 грн. 48 коп.; відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.23 ЦК України стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі по 1465 грн.48 коп. з кожного, усього 2930
грн. 96 коп.
Зобов'язати відповідачів прибути в судове засідання (попереднє) з його пенсійною справою.
Залучити до розгляду справи в якості сторони спеціаліста з нарахування і виплати пенсій ОСОБА_6, яка мешкає за адресою: 64604, АДРЕСА_1, код 05745, тел.НОМЕР_1.
В зв'язку з тяжким фінансовим становищем у сім'ї, до якого причетні відповідачі, відповідно до ст. 82 ч.3 ЦПК України, звільнити позивача від сплати судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в суді.
Ухвалою суду від 19 липня 2010 року, зазначена позовна заява, була залишена без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме
В позовній заяві позивачем не вказана ціна позову, яка не підтверджена відповідними документами, позивач не зазначає доказів про звільнення його від доказування даної обставини. Також в даній позовній заяві позивач посилається на чисельні довідки та документи, однак жодного з них не додає до позову. Суду не зрозуміло, яким чином можливо засвідчити дані факти викладені в позові, оскільки позивач не надав жодного доказу в підтвердження викладених обставин.
Також необхідно зазначити, що частиною 5 ст.119 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. До матеріалів позовної заяви позивачем не додано квитанцій про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. Позивач в позові вказує на скрутне матеріальне становище його сім’ї, як підставу для звільнення його від сплати судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, але не зазначає жодного доказу в підтвердження даних обставин.
Відносно викладеного, необхідно зазначити, що відповідно до частини 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку та розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7 від 21 січня 1993 року з наступними змінами, визначено, що для позовних заяв ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, виходячи з викладеного, позивачу необхідно здійснити проплату судового збору (державного мита) в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, додавши квитанцію про сплату.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України, визначено, що розмір та порядок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відносно викладеного, необхідно зазначити, що відповідно до статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» №1258 від 21 грудня 2005 року з наступними змінами, визначено, що витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами з розгляду спору майнового характеру в розмірі 30 гривень 00 копійок. Отже, виходячи з викладеного, позивачу необхідно здійснити проплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на суму в 30 (тридцять) гривень 00 копійок, додавши квитанцію про сплату.
Ухвалою суду від 19 липня 2010 року позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 30 липня 2010 року, які позивачем не усунено в повному обсязі, не дивлячись на те, що копію ухвали позивачем отримано 21 липня 2010 року..
Відповідно до ст. 121 ч.2 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу – позовна заява вважається поданою в день її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись положенням ч.ч.2, 5 ст.121 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Харківській області про стягнення з відповідачів коштів та відшкодування на користь позивача моральної (немайнової) шкоди – визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз’яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Т.О.Каращук