Справа № 2- 1841 /2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого – Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря – Запорожець М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправними дій відповідача та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення,
в с т а н о в и в:
В червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області/далі – УПСЗН Лозівської міської ради/ про визнання дій протиправними.
Вимоги обґрунтував тим, що відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії, а тому відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»/далі – Закон № 796-ХІІ/ має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідач ці обставини не брав до уваги та за 2007-2009 роки виплачував щорічну допомогу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України. Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені без урахувань положень ст. 48 Закону № 796-ХІІ.
Просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути з УПСЗН Лозівської міської ради недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 7825 грн.
В судове засідання відповідач не з’явився, про місце, день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. В запереченнях на позов просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, Верховною Радою України надавалося Кабінету Міністрів України право встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних сумах у межах асигнувань. У зв’язку з цим, УПСЗН Лозівської міської ради здійснювало виплати позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
Дослідивши наведені доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями Закону № 796-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії передбачена допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Судом достовірно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС 2 категорії, і відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ має право на державну соціальну підтримку у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Щодо вимог позивача стосовно виплат допомоги у 2007р., то відповідно до п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ зупинено на 2007 рік. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію абзаців 2,3,4,5,6,7 ч.4 ст. 48 Закону № 796- ХІІ визнано неконституційними.
Щодо вимог позивача стосовно виплат допомоги у 2008р., то відповідно до пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності з 01.01.2008р. викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Однак згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення статей вказаного Закону, в тому числі і внесення змін до ст.48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність
Щодо вимог позивача стосовно виплаті допомоги у 2009 році, то Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 48 Закону № 796- ХІІ не було зупинено.
Стосовно доводів відповідача про те, що Верховна Рада України надала Кабінету Міністрів України право встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних сумах у межах асигнувань, у зв’язку з чим, УПСЗН Лозівської міської ради здійснювало виплати позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, суд зазначає наступне.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796-ХІІ, є безпідставним.
Зі змісту Закону № 796-ХІІ убачається, що на Кабінет Міністрів України не покладався обов’язок по зменшенню сум допомоги, встановлених Законом. Більше того, частиною 1 ст. 67 цього ж Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Крім цього, стаття 71 Закону № 796-ХІІ прямо передбачає о собливості внесення змін до нього. В ній вказано, що дія положень Закону № 796-ХІІ не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Оскільки в подальшому будь-яких рішень з цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону № 796-ХІІ та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік. Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливості застосування цих розмірів для реалізації положень ст. 48 Закону № 796-ХІІ.
Слід зазначити, що право позивача на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст.48 Закону № 796-ХІІ також випливає і із положень п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, яким встановлено, що основи соціального захисту визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні згідно ст. 75 Конституції України є парламент – Верховна Рада України. Тому посилання відповідача на застосування Постанови Кабінету Міністрів України при здійсненні виплат щорічної допомоги на оздоровлення позивачу є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення розміром 100 грн. без зазначення конкретних чисел у листопаді 2007 року, травні 2008 року, листопаді 2009 року(а.с.8) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, а не Закону № 796- ХІІ, положення якого діяли.
В квітні 2010 року позивач звернувся до УПСЗН Лозівської міської ради із заявою про перерахунок і виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в законодавчо встановлених розмірах ( а.с.5), на яку отримав відповідь-відмову від 28.04.2010 року (а.с.6).
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що право позивача на своєчасне нарахування та отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в належному розмірі було порушене, оскільки відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої ст. 48 Закону № 796-ХІІ і нараховувати та здійснювати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, передбаченому цим законом.
Таким чином, суд вважає доведеною протиправність дій відповідача по не виконанню приписів ст. 48 Закону № 796-ХІІ.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення замість органу, якому надані такі повноваження.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 50 Конституції України, ст.ст. 48, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 4, 6,10,11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, та провести виплату належної суми відповідно до закону, з урахуванням виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на користь держави судовий збір у розмірі 8(вісім) гривень 50 копійок.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: К.Ш. Харабадзе