Справа № 2- 1474 /2010                                                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого – Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря – Запорожець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

В травні 2010 року позивач  звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, який в подальшому уточнив.

Вимоги обґрунтував тим, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда II групи, на підставі Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) отримує пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. З 01.01.2004 року відповідач повинен був привести вказані пенсії у відповідність до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996р., нараховувати і виплачувати позивачу як інваліду ЧАЕС ІІ групи пенсії в розмірі не меншому ніж: державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – 75% мінімальної пенсії за віком. За рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 від 08.09.2009 року розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 796-ХІІ повинен бути встановлений згідно з частиною 1 статті ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1051-І від 09.07.2003р., який введений в дію 01.01.2004р. та Закону України «Про прожитковий мінімум». Усупереч зазначеним нормам відповідач не провів відповідні нарахування цих пенсій.

Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язати відповідача нараховувати і сплачувати належні позивачу пенсії як інваліду ЧАЕС ІІ групи в розмірі, не меншому ніж: державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 996-ХІУ «Про прожитковий мінімум», стягнути з відповідача кошти, складаючи різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004р.  по 31.01.2009 року і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач позивачу.

В судове засідання відповідач не з’явився, про місце, день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів ІІ групи - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році - 820 грн. Стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного цим законом і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. З 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107 були внесені зміни до Закону № 796-ХІІ. В новій редакції вказаного Закону ст. 50 встановлює, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також на підставі вищезазначеного Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 50 була доповнена абзацом, який зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії, згідно із законом «Про Державний бюджет України» і не може бути коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Ці зміни в Законі і були враховані при обчисленні додаткової пенсії позивачу. Нова редакція ст. 50 на підставі рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008р. визнана неконституційною. З метою законодавчого врегулювання питання стосовно додаткової пенсії Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 року була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року, пунктом 4 якої  передбачалося щомісячно додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 76-ХІІ, виплачувати інвалідам ІІ групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням зазначеної Постанови позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі зазначених 20 відсотків  від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Вимоги позивача щодо перерахунку пенсій, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідач вважав безпідставними.

Дослідивши наведені доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Судом достовірно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено II групу інвалідності.

Частиною четвертою ст. 54 Закону № 796-ХІІ в редакції від 06.06.1996 року встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 цього ж Закону в редакції від 06.06.1996 року особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За частиною третьою статті 67 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від  05.10.2006 р.  № 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону № 796-ХІІ змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змінено статтю 50 Закону № 796-ХІІ та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам II групи - 20 процентів; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змінено статтю 67 Закону № 796-ХІІ та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону № 796-ХІІ, визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ у редакції від 06.06.1996р. та статтею 67 Закону № 796-ХІІ у редакції від 05.10.2006р.

З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008 рік» і відповідач, здійснивши у зазначений період нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет  України на 2008 року», діяв правомірно, оскільки не мав повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  у розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ з тих підстав, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3  зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи  пенсійного фонду обов’язку здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  особам, які отримали таку пенсію в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи пенсійного фонду діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 і 54  Закону № 796-ХІІ, а не Постанови Кабінету Міністрів України  № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання  соціального захисту населення  окремих категорій громадян» та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не береться до уваги суду, оскільки з і змісту Закону № 796-ХІІ не убачається, що на Кабінет Міністрів України покладався обов’язок по звуженню змісту та обсягу прав, встановлених цим же Законом. Крім цього, стаття 71 Закону № 796-ХІІ прямо передбачає о собливості внесення змін до нього. В ній вказано, що дія положень Закону   № 796-ХІІ не  може  призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Таким чином, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не береться до уваги суду і посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтями 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо неперерахування ОСОБА_1  з 01.01.2004 року по 31.01.2009 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 та ст.. 50  Закону № 796-ХІІ.

Оскільки на час прийняття судом рішення вказані порушення відповідачем не усунені, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсій та провести відповідні виплати з 01.01.2004 року по 31.01.2009 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.

Позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів, що складає різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004 року по 31.01.2009 року, і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач йому як інваліду ЧАЕС ІІ групи відповідно до закону, у розмірі – державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком; - додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум» суд вважає такою, що задоволенню не підлягає, оскільки  пенсії у таких розмірах не були нараховані позивачу, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування належних сум пенсії замість органу, на який дані функції покладено згідно чинного законодавства.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст.ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 54 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, ст. ст. 2, 4, 6, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України  суд, - 

в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області щодо неперерахування ОСОБА_1  з 01.01.2004 року по 31.01.2009 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 та ст.. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області нарахувати і виплатити з 01.01.2004 року по 31.01.2009 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, ОСОБА_1  пенсії по інвалідності ІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також додаткової пенсії як інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у порівнянні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                            К.Ш. Харабадзе