Справа № 2-2309/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року                                                                                м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря – Запорожець М.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , посилаючись на те, що 17 листопада 2007 року з відповідачем був зареєстрований шлюб відділом РАЦС по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, запис № 501. Від шлюбу сторони мають сина  – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати з матір’ю. Сімейне життя подружжя не склалося, шлюб фактично розпався, сторони проживають окремо. Збереження шлюбу вважав не можливим, вказав, що питання надання матеріальної допомоги на утримання сина буде вирішено у добровільному порядку, спору про розподіл сумісно нажитого майна подружжя немає.

Вказуючи на дані обставини, просив шлюб з відповідачем розірвати, витрати, пов’язані з реєстрацією розірвання шлюбу, покласти на нього.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві. К атегорично заперечив щодо надання подружжю строку для примирення, вказав, що збереження шлюбу суперечить його інтересам. Просив не стягувати з відповідача судові витрати, понесені при зверненні до  суду.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначивши, що з береження шлюбу суперечить і його інтересам, категорично заперечив щодо надання подружжю строку для примирення. Підтвердив, що дитина після розірвання шлюбу буде проживати з матір’ю, питання про матеріальне утримання, виховання дитини вирішено в добровільному порядку, спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, немає.

Згідно вимог ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сторони не заперечували, що з 17 листопада 2007 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають сина  – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина мешкає з матір’ю, після розірвання шлюбу буде проживати з нею. Сімейне життя подружжя не склалося, шлюб фактично розпався, сторони проживають окремо. Збереження шлюбу суперечить інтересам  і позивача, і відповідача. Питання про матеріальне утримання, виховання дитини вирішено в добровільному порядку Спору про розподіл сумісно нажитого майна подружжя немає.

Відповідач позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав в повному обсязі.

До ухвалення судового рішення судом виконані вимоги ч. 2 ст. 174, ч.2 ст. 223 ЦПК України, відповідачу роз’яснені наслідки визнання позову, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За частиною 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстав для неприйняття визнання позову не встановлено.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

За заявою позивача суд вважає можливим покласти на нього витрати по оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС, звільнивши відповідача від вказаних витрат; судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, не стягувати з відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 79, 80, 81, 88, 130, 174, 208-209, 212-215, 218,  223  ЦПК України; ст.ст.110, 112 СК України,  -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою м. Лозова, Харківської області, і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем м. Артемове, м. Дзержинськ Донецької області, зареєстрований 17 листопада 2007 року відділом РАЦС по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, запис № 501.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 17   ( сімнадцять) гривень 00 копійок, а ОСОБА_2 від сплати державного мита  - звільнити.

Не стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                                                К.Ш. Харабадзе