Справа №2-1381-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2007 року                                                                               м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді         Кирилюк Г.М.

при секретарі                                Строяновській О. В.

3                                                     участю позивача        ОСОБА_1.

відповідачки                                 ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу ,-

встановив:

15.03.2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 02.09.1984 року.

Посилається на ті підстави , що спільне проживання з відповідачем не склалось. Вони з липня 2005 року не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства. Подальше збереження сім'ї вважає неможливим, оскільки це суперечить його інтересам.

В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримав та просить їх задовольнити. Пояснив, що більше десяти років вони з дружиною проживали в різних кімнатах квартири, не підтримували подружніх стосунків. З липня 2005 року, внаслідок конфлікту з дружиною та дочкою, залишив сім'ю та пішов проживати до своєї матері. При цьому забрав свої особисті речі. В грудні 2005 р. він поставив дружину до відома про намір розірвати шлюб, з чим вона погодилась. Не заперечує, що в вересні 2006 р. у нього з'явилась інша жінка, з якою він підтримує дружні стосунки.

Відповідачка проти розірвання шлюбу не заперечує . Пояснила, що майже все життя з позивачем носило формальний характер. Підтвердила, що з липня 2005 р. вони проживають окремо, між ними припинено всі сімейні стосунки. Пояснила, що однією з причин розпаду сім'ї стала неналежна увага до інтересів сім'ї з боку позивача, небажання в належному розмірі надавати матеріальну допомогу.

2

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.09. 1984 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, 1986 року народження.

Судом встановлено, що сторони з липня 2005 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства і не підтримують подружні стосунки. Позивач категорично заперечує можливість примирення та збереження сім'ї.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що мають істотне значення.

Витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС, суд вважає за необхідне покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110,112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10,57, 60, 174,209,212,213,215 ЦПК України суд ,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 02 вересня 1984 року між ОСОБА_1 таОСОБА_2 у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №4147,   розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1. при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС державне мито на користь держави в сумі 17 грн., ОСОБА_2.   від сплати мита звільнити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.