Справа №2-3132-1/06

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 квітня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого      Морозова М.О.

при секретарях  Костюк Ю В., Устименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна виконавча служба у  Святошинському районі м.  Києва про стягнення неустойки від уми несплачених аліментів,

встановив:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 38808 грн. 13 коп. за період з 1.02.2004 р. по 1.07.2006 р. При цьому, посилається на те, що згідно виконавчого листа №2-3517 від 27.11.1995 р. Ватутінського райсуду м. Києва відповідач по справі зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі Vi частини щомісячно. Заборгованість по аліментам по довідці ДВС Святошинського р-ну м. Києва з 1.02.2004 р. по 7.07.2006 р. становить 9098 грн. 38 коп., яка виникла з його вини. В судовому засіданні представник ОСОБА_1. позов підтримала.

Відповідач позов не визнав, пояснивши що з 11.11.2002 р. тривалий час не працював по січень 2007 p., має іншу сім'ю, однак починаючи з 2003 р. він намагався відсилати поштовими переказами ті кошти, які йому вдавалось заробити, але ОСОБА_1. відправляла їх назад. При таких обставинах він відкрив поточний рахунок у ВАі „Державний ощадний банк України", куди поклав з грудня 2004 р. по грудень 2006 р. 11206 грн. 12 коп., регулярно приходив по викликам державного виконавця. Позивачка, не бажаючи отримувати кошти, надіслані ним, сама штучно створила йому такі умови, при яких виникла зазначена заборгованість.

Представник відповідача не визнала позов з тих же підстав, що і її довіритель. Третя особа належним чином про час,  місце слухання справи повідомлялась, її представник в судове засідання не з'явився, тому суд, враховуючи думку відповідача, представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити без його участі спір.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, показання свідків, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2-3517 від 27.11.1995 p., виданого Ватутінським райсудом м. Києва, ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ХА частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. Заборгованість по аліментам ОСОБА_2 за період з 1.02.2004 р. по 1.07.2006 р. склала 9355 грн. 37 коп. Неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів становить 2839 грн. 74 коп. (а.с.6, 152, 153).

Згідно ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.

2

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору-судом.

Згідно ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно ст.74 Закону України „Про виконавче провадження" розрахунок заборгованості по аліментам, якщо не відоме місце роботи боржника, проводиться згідно статистичних даних середньомісячного заробітку по місту Києву. Як вбачається з копії виконавчого провадження №65/1096/34, у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1. дійсно з 1.02.2004 р. по день звернення з позовом до суду існувала заборгованість по аліментам, яку державний виконавець вирахував станом на 1.07.2006 р. в розмірі 9355 грн. 37 коп. В ході виконавчого провадження державними виконавцями ОСОБА_2 неодноразово викликався до Відділу державної виконавчої служби, розшукувався, виносились постанови про відшукання його майна і накладення арешту на його нерухоме майно. Він попереджався про наслідки несплати аліментів і необхідності погашення заборгованості , якщо навіть він і не працював. ОСОБА_2 про існуючу заборгованість знав, однак борг постійно збільшувався. По питанню несплати відповідачем по справі аліментів до державної виконавчої служби неодноразово зверталась стягувачка ОСОБА_1. Тому, з відповідача по справі повинна бути стягнута неустойка за вищевказаний період в розмірі 2839 грн. 74 коп., з врахуванням статистичних даних середньомісячного заробітку по місту Києву, бо відповідач по справі у період з 2004 р. по 2006 включно офіційно не працював і не надавав відомості державним виконавцям про свій заробіток чи місце своєї роботи. Визначаючи вказаний розмір неустойки, суд виходить з того, що державним виконавцем неправильно був зроблений розрахунок боргу по аліментам. З тим, що сума боргу складає 9335 грн. 37 коп., погодились в судовому засіданні відповідач та представники сторін. Сума неустойки в 2839 грн. 74 коп. вирахувана відповідно до правил ст. 196 СК України, коли розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме 30 % суми несплачених аліментів, в залежності від кількості днів в місяці. При цьому, сума неустойки за один місяць не повинна накладатися чи перекривати інший місяць і вираховується виключно один раз за певний проміжок часу. Сума пені складає по місяцям: 1.02.2004 р.-65,10 грн., 1.03.2004 р.-64,96 грн., 1.04.2004 р.-68,82 грн., 1.05.2004 р.-67,50 грн., 1.06.2004 р.-78,12 грн., 1.07.2004 р.-75 грн., 1.08.2004 р.-75,96 грн.,   1.09.2004 р.-77,19 грн.,   1.10.2004 р.-76,20 грн.,   1.11.2004 р.-80,60 грн.,

2004                   р.-91,20 грн., 1.01.2005 р.-79,36 грн., 1.02.2005 р.-84,94 грн., 1.03.2005 р.-79,80 грн.,   1.04.2005 р.-88,35 грн.,  1.05.2005 р-91,80 грн.,   1.06.2005 р.-94,86 грн.,

2005                   р.-91,80 грн., 1.08.2005 р.-94,86 грн., 1.09.2005 р.-110,36 грн., 1.10.2005 р.-106,80 грн., 1.11.2005 р.-112,53 грн., 1.12.2005 р.-131,70 грн., 1.01.2006 р.-108,50 грн.,

р-116,87 грн., 1.03.2006 р.-11,72 грн., 1.04.2006 р.-130,82 грн., 1.05.2006 р.-126,60 грн., 1.06.2006 р.-130,82 грн., 1.07 2006 р.-126,60 грн., а разом 2839 грн. 74 коп.( а.с.7,41-53,69-147).

4

Свідки ОСОБА_4,ОСОБА_5. підтвердили, що працюючи державними виконавцями, у різний час вони вели виконавче провадження по стягненню аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1., і заборгованість по аліментам дійсно мала місце, частково погашалась, але залишалась непогашеною, внаслідок чого були звернення і скарги стягувачки до них та вищестоящого органу.

Суд не може погодитися з розрахунком пені ОСОБА_1., який підтримала в судовому засіданні її представник, бо він є помилковим і визначає загальну суму, повторюючи багато разів одні й ті ж самі дні у розрахунку, внаслідок чого розмір неустойки збільшується в десятки разів і є більшим ніж сам борг по аліментам, що є неприпустимим при таких розрахунках.

Доводи відповідача та його представника щодо матеріального та сімейного стану платника аліментів суд не може визнати як належні, бо не є такими в даному випадку, що могли б служити для зменшення розміру неустойки.

Критично суд відноситься до посилань відповідача на те, що він у 2004-2006 p.p. надсилав стягувачці щомісячно аліменти, а вона їх не бажала отримувати, оскільки такі перерахування складали лише по 50 грн. щомісяця і були недостатні, виходячи з вим^г закону, а доказів умисного неотримання аліментів з боку ОСОБА_1. не має в таке підтвердження. Той факт, що відповідач почав перераховувати гроші по аліментам на відкритий ним у банку рахунок суд не приймає як підставою для звільнення від сплати неустойки, бо дану ощадну книжку він тримав у себе, а передав її держвиконавцю вже після подачі позову до суду і відкриття провадження в справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по справі в розмірі 81 грн., що складаються з судового збору в 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в 30 грн., понесені судом по предмету спору про стягнення неустойки, бо ОСОБА_1. при подачі позову до суду по закону була звільнена від їх сплати.

На підставі  викладеного,  керуючись ст.ст.195,   196  СК України,  ст.74  Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-вир і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державна виконавча служба у Святошинському районі м. Києва про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів задовольнити частково.

Стягнути   з   ОСОБА_2   на   користь   ОСОБА_1 неустойку від суми несплачених аліментів з період з 1 лютого 2004 року по 1 липня 2006 року в розмірі 2839 гривень 74 копійки. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 51 гривня, на користь Святошинського районного суду м. Києва витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.