Справа №2-310-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2007 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Морозова М.О.
при секретарях Устименко О.В., Костюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про відшкодування шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві про стягнення одноразової допомоги по відшкодуванню шкоди в розмірі 30840 грн., компенсації за несвоєчасну виплату шкоди з 1.07.1996 р. по 1.07. 1997 р. в розмірі 3700 грн. 80 коп., з 1.07.1997 р. по 1.05.2002 р. в розмірі 8049 грн. 24 коп., моральної шкоди в розмірі 50000 грн. При цьому, посилається на те, що під час роботи у відповідача ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" 8.02.1996 p. був травмований. Йому була встановлена 2-а група інвалідності з 1.07.1996 р. по 1.07.1997 р. з втратою професійної працездатності 60 %, а з 1.07.1997 р.-безстроково 3-я група інвалідності з втратою професійної працездатності 45 %. Відповідач в акті №2 по формі Н-1 від 2.02.1996 р. не визначив процент вини підприємства, а в подальшому, доповнивши акт, зазначив 100 % вини його, позивача, у нещасному випадку та відмовився відшкодувати матеріальну допомогу.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просить стягнути одноразову допомогу в сумі 6400 грн., компенсацію за заподіяну шкоду за період з 1.07.1996 р. по 1.07.1997 р. в сумі 5677 грн. 44 коп., за період з 1.07.1997 р. по 1.04.2002 р. в сумі 19871 грн. 04 коп., з 1.04. 2002 р. по 1.03.2007 р. в сумі 20935 грн. 56 коп., а всього 52884 грн. 04 коп., в подальшому-щомісячно по 354 грн. 84 коп. з індексацією Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві.
Представник відповідача ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" позов визнала частково і пояснила суду, що вина ОСОБА_1 у його травмуванні є 100% і він до 21.04.2002 р. не звертався з позовом до суду, тому відшкодування шкоди має бути проведено в судовому порядку саме з цієї дати, якщо буде визнана частка вини підприємства у заподіянні травми потерпілому.
Представники відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві позов не визнали, пояснивши, що до 1.04.2001 р. Управління Фонду не може бути суб'єктом правовідносин по відшкодуванню шкоди ОСОБА_1., бо ще не існувало. Підприємство не передало Фонду документи, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхові виплати. Фонд почне проводити виплати потерпілому тільки після прийняття документів.
2
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" 5.02.1988 р. на посаді слюсаря-ремонтника, в тому числі з 20.02.1995 р.-на посаді слюсаря-ремонтника 5-го розряду в цеху №12. 8.02.1996 р. при роботі ОСОБА_1 на гільйотинних ножицях стався нещасний випадок, в результаті чого він отримав каліцтво-повну травматичну ампутацію 2,3,4 та 5 пальців правої кисті. По факту нещасного випадку був складений акт №2 форми Н-1. Після нещасного випадку ОСОБА_1 був переведений на посаду лаборанта, а потім-інженера і продовжує працювати на підприємстві інженером 1-ї категорії відділу охорони праці та техніки безпеки. 27.06.1996 р. висновком МСЕК йому внаслідок травми була визначена друга група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, а з 1.07.1996 р. встановлена безстроково третя група інвалідності з втратою 45 % працездатності. ОСОБА_1 не отримав одноразову допомогу, втрачений заробіток, страхові щомісячні виплати йому не проводяться. ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" документи по особовій справі ОСОБА_1 по каліцтву Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних заахворювань України у м. Києві не передало (ті а.с.5-8, 16-24).
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень позивача, представників відповідачів, середньомісячна заробітна плата на посаді, яку займав ОСОБА_1, працюючи слюсарем-ремонтником 5-го розряду цеху №12, яка підлягає врахуванню при визначенні розміру заподіяної шкоди, станом на 1.04.2007 p., виходячи із збільшення коефіцієнтів зростання тарифних ставок та заробітної плати по підприємству, складає 788 грн. 54 коп. (т.1 а.с.249).
Згідно ст. 456 ЦК України від 18.07.1963 р. у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому одноразову допомогу.
В період, коли 8.02.1996 р. ОСОБА_1 був травмований і йому встановлена МСЕК група інвалідності та втрата працездатності, відшкодування шкоди регулювалося Законом України „Про охорону праці", ст.456 ЦК України в редакції від 18.07.1963 p., Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою KM України №472 від 23.06.1993 р. ( з послідуючими змінами та доповненнями).
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1.04.2001 p., нещасний випадок-це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Згідно ст.21 даного Закону України в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадів зобов'язаний у встановленому
3
законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно ст.30 даного Закону України ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Згідно ст.4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Згідно ст.11 Закону України „Про охорону праці", п.10 вказаних Правил якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності. Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більше як на п'ятдесят процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку. Згідно ст. 38 вказаних Правил суми відшкодування шкоди виплачуються потерпілому з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності або виникнення необхідності у витратах на медикосоціальну допомогу. Згідно п. 39 вказаних Правил одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно ст.2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку.
Відповідно до п.3 розділу ЇХ Прикінцевих положень даного Закону України вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували
4
матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями. Згідно ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують одержувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця. Відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.11.1993 р. №123, робота на гільйотинних ножицях відноситься до роботи з підвищеною небезпекою.
Згідно ст.20 Закону України „Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, не допускається.
Як вбачається з акту №2 про нещасний випадок від 14.02.1996 p., увідний інструктаж з ОСОБА_1 на підприємстві проводився 2.02.1988 p., первинний (повторний) щодо роботи, яка виконувалась-15.01.1996 р. Однак, письмових підтверджень щодо проведення інструктажу з боку відповідача чи його представника не представлено (т. 1 а.с. 16).
При визначенні ступеню винності позивача по справі суд виходить з того, що він при виконанні роботи на гільйотинних ножицях, проявив просту необачність, а не грубу необережність, працював слюсарем-ремонтником, іншої спеціальності на той час у нього не було, оскільки навчання він не проходив і посвідчення для виконання роботи з підвищеною небезпекою він не отримував. Суд приймає також до уваги, що в акті про нещасний випадок та висновку комісії вказано, що причинами нещасного випадку було: недостатній контроль з боку начальника дільниці ОСОБА_2 за безпечною експлуатацією обладнання, порушення потерпілим вимог пі розділу 2.2. Інструкції по охороні праці №144 та слабий контроль за роботою осіб інженерно-технічного персоналу з питань охорони праці та начальника цеху №12 ОСОБА_3
Позивач по справі перед подачею позову до суду звертався до адміністрації свого підприємства про відшкодування заподіяної йому шкоди, однак підприємством йому не було виплачено відшкодування з підстав відсутності вини підприємства у заподіянні шкоди, крім того, останнє його особову справу з документами не сформувало та не передало в установлені законом строки до Фонду, тому саме з підприємства підлягає стягненню одноразова допомога та компенсація відшкодування шкоди за минулий період на користь позивача по справі, бо своєю бездіяльністю підприємство порушило і право ОСОБА_1 на отримання щомісячних страхових виплат.
Згідно ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних
5
випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
ОСОБА_1 просить стягнути одноразову страхову виплату в розмірі 6400 грн., виходячи з вищенаведеної норми Закону України, що є його правом, тому суд, обговорюючи питання про виплату одноразової страхової виплати, не виходить за межі позовних вимог в цій частині по нормі Закону та об'єму вимог, і враховуючи 80 % винність відповідача у травмуванні позивача по справі, визначає її розмір в сумі 5120 грн.(6400 грн.-1280 грн.).
Відповідно до п.41 Правил відшкодування... якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, відшкодування шкоди провадиться з дня подання заяви.
Згідно ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
Як роз'яснено в п.22 постанови №6 Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 р. (з послідуючими змінами) суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.
Враховуючи, що незважаючи на встановлення позивачу по справі вперше втрати професійної працездатності МСЕК з 1.07.1996 p., а з позовом до суду він звернувся лише у квітні 2002 p., тобто за межами трирічного строку, і ніщо йому не заважало звернутися з вимогами весь цей час безпосередньо до суду, то відшкодування шкоди необхідно проводити з 24.04.2002 р. по час винесення вказаного рішення в розмірі 21290 грн. 40 коп., виходячи з того, що ОСОБА_1 під час роботи в момент травмування проявив просту необачність, середньомісячного заробітку працівника для такого розрахунку в 788 грн. 54 коп., втрати ступеню працездатності в 45 %, і розмір щомісячної суми буде становити 354 грн. 84 коп. ( 788 грн. 54 коп.х45 %). В сукупності на користь ОСОБА_1 з ДП „Авіаційний науково-технічний комплекс ім. ОК. Антонова" підлягає стягненню 26410 грн. 40 коп. (одноразова допомога 5120 грн.+21290 грн. 40 коп. втрачений заробіток за 60 місяців). В подальшому щомісячні платежі в розмірі 354 грн. 84 коп. необхідно стягувати з підприємства до того періоду, поки останнє не передасть документи щодо каліцтва ОСОБА_1 до Управління Фонду чи не відбудеться ліквідація підприємства без правонаступника.
Не погоджується суд з посиланням представника відповідача ДП „Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" про 100 % вини позивача по справі у заподіянні йому каліцтва, бо судом встановлена винність працівника в 20 %, роботодавця-80 % відповідно до письмових доказів по справі і, зокрема,
6
документів, наданих з ДП „Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова" по виконуваній ОСОБА_1 роботі та розслідуванні нещасного випадку на виробництві, а при стягненні страхового відшкодування і щомісячних платежів вина потерпілого не враховується, бо з його боку під час травмування проявилась лише проста необачність, а не груба необережність чи умисел. Оскільки травмування позивача по справі, встановлення йому втрати працездатності мали місце в 1996 р., то до спірних правовідносин суд застосовує і законодавчі акти, що діяли на той період часу, і на які суд послався у мотивувальній частині рішення.
В силу вимог ст. 367 ЦПК України відшкодування шкоди в межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню, що складає 354 грн. 84 коп.
В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" на користь держави підлягають стягненню витрати по справі, понесені судом, в сумі 264 грн. 10 коп. як судовий збір, 1 грн. 50 коп. як витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 440,454-456 ЦК України, ст. 173 КЗпП України, ст.ст. 11,20 Закону України „Про охорону праці", ст.ст. 2,14,21,30,34,40, п.3 розділу ЇХ прикінцевих положень Закону України "Про загал ьнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О К. Антонова" на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду внаслідок ушкодження здоров'я: одноразову допомогу в сумі 5120 грн., втрачений заробіток за період з 24 квітня 2002 р. по 1 квітня 2007 р. в сумі 21290 грн. 40 коп., а всього 26410 гривень 40 копійок.
В подальшому з 1 квітня 2007 р. стягувати щомісячно з Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова" на користь ОСОБА_1 по 354 гривні 84 копійки до моменту передачі його справи по ушкодженню здоров'я Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про відшкодування шкоди чи ліквідації підприємства без його правонаступника.
Рішення суду в частині стягнення шкоди за один місяць в сумі 354 гривні 84 копійки підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. ОК. Антонова" на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 264 гривні 10 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 гривня 50 копійок (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р\р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).
7
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.