Справа №22-1032 2007р. Головуючий у першій інстанції Петушков С.А.
Доповідач ЧернишТ.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Спірідонової Л.С., суддів Черниш Т.В..
Суржика М.М., при секретарі ЛіпкінійТ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області, прокурора Олександрійського району на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 5 березня 2007 року,
встановила:
20 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відділу державної автомобільної інспекції УМВС в Кіровоградській області (далі - ВДАІ УМВС) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Олександрійського міського суду від 13 лютого 2002 року було зобов»язано відповідача повернути їй автомобіль «Сеат /Ібіца», який з 1998 року знаходився на штрафмайданчику, та постановлено про стягнення на її користь 3779 грн. 72 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок розукомплектування автомобіля, та 1500 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду. Оскільки зазначене рішення було виконано лише в квітні 2005 року, технічний стан автомобіля, який до того часу залишався на штрафному майданчику, значно погіршився. На його ремонт понесла витрати в сумі 10674 грн.11 коп., крім того, пошкодженням автомобіля з вини відповідача їй було заподіяно і моральну шкоду, розмір якої визначила в 5000 грн. Посилаючись на те, що відповідач відмовляє відшкодувати шкоду, просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 5 квітня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1. 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
На зазначене рішення особи, які брали участь у справі, подали . апеляційні скарги, в яких ставили питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач ОСОБА_1. зазначала, що суд необгрунтовано відмовив їй у задоволенні позову в частині відшкодування витрат на ремонт автомобіля і зменшив розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди.
ВДАІ УМВС посилалось на те, що підстав для відшкодування моральної шкоди взагалі не має, оскільки відсутня вина відповідача в несвоєчасному виконанні рішення суду від 13 лютого 2002 року, тим рішенням вже задовольнялись аналогічні вимоги ОСОБА_1.
Головне управління Державного казначейства (далі- ГУДК), залучене до участі в справі співвідповідачем за ухвалою від 20 квітня 2006р. (а.с.51), та прокурор, діючи в
порядку представництва інтересів держави на підставі ст. 45 ЦПК, вважали помилковим застосуванням судом ст. 1173 ЦК, яка на спірні правовідносини не поширюється.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1. та представники ВДАІ, ГУДК, прокуратури доводи апеляційних скарг повністю підтримали.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, а інші скарги-частковому задоволенню з таких підстав.
За загальними підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, визначеними ст. 1166, 1167 ЦК України, та відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених, зокрема, в пунктах 2,3 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з наступними змінами), п.5 постанови №4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Відмовляючи в позові щодо відшкодування майнової шкоди, суд виходив з того, що за рішенням суду від13 лютого 2002 року в квітні 2005 року було стягнуто з ВДАІ 3779 грн. 72 коп,- суму, визначену висновком автотоварознавчої експертизи від 30 липня 2001 року як необхідну для проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги є по суті правильним. Його не спростовують наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1. доводи. Обґрунтовуючи позов в цій частині, ОСОБА_1. посилалась на те, що вартість фактичних витрат на проведений ремонт автомобіля значно перевищила суму, отриману за попереднім судовим рішенням, у зв»язку з тим, що з часу, коли проводилась експертиза, автомобіль зазнав ще більших пошкоджень та руйнації.
Згідно ст.ст.Ю, 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивач не надала, не містять їх і матеріали справи.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком, до якого суд дійшов при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди. Задовольняючи частково зазначену позовну вимогу, суд виходив з того, що невиконанням посадовими особами ВДАІ УМВС рішення суду від 13 лютого 2002 року, зокрема, щодо повернення автомобіля, його неправомірним утриманням на штрафному майданчику позивачці завдано моральну шкоду, розмір якої суд визначив в 1500гр., визнав, що ця сума підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету відповідно до ст. 1173 ЦК України. Проте суд не врахував, що на спірні правовідносини за встановленими за матеріалами справи обставинами не поширюються визначені зазначеною нормою умови як підстави для відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, оскільки ВДАІ МВС наділені адміністративними, а не владними повноваженнями, а шкода, завдана діяльністю, яка не пов»язана безпосередньо з реалізацією владних повноважень, підлягає відшкодуванню за загальними правилами цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1. обґрунтовувала саме заподіянням неправомірним діями посадових осіб ВДАІ УМВС майнової шкоди. Вказану підставу позову вона не змінювала ні в попередньому судовому засіданні, про що зазначено в ухвалі від 20 квітня 2006р. (а.с.50), ні протягом розгляду справи. Виходячи з вимог ч.2 ст.31 ЦПК, суд не вправі був змінювати підстави позову за своєю ініціативою. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка в своїх поясненнях наявність моральної шкоди теж пов»язувала з заподіянням майнової шкоди. Крім того, рішенням від 13 лютого 2002 року суд ухвалював про стягнення з УМВС 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями ДАІ. Як підтверджено матеріалами справи і виконавчого провадження, виконавчий лист по рішенню від 13 лютого 2002 року виданий 27 жовтня 2004 року, а виконавче провадження за заявою стягувача було відкрито лише 15 листопада 2004 року ( а не в 2002р., як зазначено в судовому рішенні від 5 березня 2007р.). Цих обставин, як і факту звернення з заявою до ВДАІ 28 березня 2005р., позивач не заперечувала, пояснивши, що сподівалась на добровільне виконання відповідачем рішення суду; від оскарження дій державної виконавчої служби відмовилась.
З огляду на це, колегія суддів визнає, що порушення судом норм матеріального і процесуального права при постановленні рішення щодо відшкодування моральної шкоди призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з постановлениям нового, яким в задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити за недоведеністю обставин, якими ця вимога обґрунтовувалась. У зв»язку з цим понесені позивачкою судові витрати відповідно до ст. 88 ЦЦК. не підлягають відшкодуванню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.1167 ЦК України, ст.ст. 303, 307. 309. 313. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги Відділу державної автомобільної інспекції УМВС. Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області, прокурора Олександрійського району задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 березня 2007 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету на відшкодування моральної шкоди 1500 грн. через Державне казначейство- скасувати. В позові про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і
може бути оскаржене шляхом подачі протягом двох місяців касаційної скарги до
Верховного Суду України.