Справа № 22-1431                                            Головуючий у першій інстанції Березій Ю.А.

                                                                            Доповідач  Черниш Т.В.

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 серпня 2007 року                               Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі головуючого  Полежая В.Д., суддів  Черниш Т.В.,

Спірідонової Л.С.. при секретарі   Ліпкіній Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Маловисківського районного суду від 30 березня 2007 року.

встановила:

В листопаді 2006 року державне комунальне підприємство «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради (далі ДКП «Енерговодоканал») звернулось з позовом доОСОБА_2 про стягнення боргу за комунальні послуги.. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка, придбавши 17 лютого 2006 року квартируАДРЕСА_1, при укладенні договору купівлі-продажу взяла на себе обов»язок сплатити борги за комунальні послуги, в тому числі за гюслуги по тепло- та водопостачанню, які числились за попередніми власниками квартири і розмір яких станом на 1 березня 2006р.складав 2557 грн. 60 коп. Посилаючись на те. що ОСОБА_2., яка при укладенні з нею 9 березня 2006р. договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та водовідведення зазначений борг визнавала, 19 березня сплатила лише частину боргу, позивач просив стягнути з неї решту в сумі 1597грн.51 коп.

Маловисківський районний суд рішенням від 30 березня 2007 року стягнув на користь ДКП «Енерговодоканал» 627 грн. з ОСОБА_1., яку залучив до участі у справі співвідповідачем. В задоволенні позову до ОСОБА_2. відмовив. Судові витрати розподілив між ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій ставила питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, зокрема, що суд безпідставно стягнув частину боргу з неї, не врахувавши, що вона за період тимчасового проживання в квартирі, сплачувала за комунальні послуги, а ОСОБА_2. не виконала умови договору купівлі-продажу, за яким зобов»язувалась сплатити борщ продавця ОСОБА_3., оскільки той знизив вартість квартири на суму боргу.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1. та представник позивача не з»явились, про час розгляду справи повідомлені належним чином. Представники ОСОБА_2. доводи апеляційної скарги заперечували, стверджуючи, що вона як покупець не була повідомлена про дійсний розмір заборгованості продавця, однак до поставнолення рішення сплатила переважну частину боргу.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представників ОСОБА_2., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд вважав встановленим, що за умовами договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2., остання зобов»язалась сплатити заборгованість продавця за комунальні послуги і в березні 2006 року 1000 грн. сплатила. Вирішуючи спір щодо стягнення на користь позивача решти боргу в сумі 1597 грн., суд виходив з того, що ОСОБА_1., яка проживала в квартирі з 18 листопада 2002 до 22 лютого 2005 року на умовах найму за домовленістю з ОСОБА_3, до 9 березня 2006 року значилась прописаною в квартирі, що суттєво вплинуло на збільшення розміру боргу по комунальних платежах, тому і поклав на неї обов»язок сплатити 627 грн.- суму, нараховану позивачем на особовий рахунок ОСОБА_3. за цей період. Оскільки визначену даними відповідного розрахунку заборгованість станом на лютий 2005 року в розмірі 971 грн. ОСОБА_2. сплатила до постановления рішення, суд відмовив в задоволенні вимог до неї..

Однак такий висновком не можна визнати обгрунтованим, оскільки суд дійшов його без належного з»ясування фактичних обставин справи та правовідносин, що склалися між сторонами.

Згідно ст. 11 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ДКП «Енерговодоканал» пред»явило позов про стягнення боргу до ОСОБА_2., будь-яких вимог до ОСОБА_1. ним не заявлялось. Однак суд, задовольнивши клопотання ОСОБА_2., ухвалою від 6 лютого 2007 року залучив до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_1., не врахувавши при цьому, що за правилами ст. 33 ЦПК України залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача можливе за клопотанням позивача, а не відповідача.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, зокрема, даними виписки з особового рахунку ОСОБА_3.(а.с.21,36), довідки ДКП «Енерговодоканал» від 26 лютого 2007 року (а.с.48}, ОСОБА_1. за період проживання в квартирі ОСОБА_3, проводила оплату за надані послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення. Постановляючи рішенця, суд послався на норми цивільного кодексу України, якими регулюються вимоги щодо виконання зобов»язань, правових наслідків їх порушення. Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про доведеність виникнення зобов»язання ОСОБА_1. перед позивачем, з яким в договірних стосунках не перебувала. Той факт, що вона залишалась бути зареєстрованою в згаданій квартирі до березня 2006 року не можна визнати достатньою підставою для стягнення з неї заборгованості, яка виникла за цей період. До того ж ОСОБА_3 як споживач послуг за відповідним договором 7 вересня 2005 року звертався до позивача з заявою про відключення опалення в квартирі, в якій в той час ніхто не проживав(а.с.51).

За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_1. повинна відповідати за позовом, пред»явленим до ОСОБА_2., не грунтується на законі та доказах.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, тому рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1. на користь ДКЯ «Енерговодоканал» частини боргу не можна визнати законним і обгрунтованим, в цій частині воно підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову в позові у зв»язку з відсутністю правових підстав для покладення на ОСОБА_1. майнової відповідальності, а, отже, і судових витрат.

Разом з тим є безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення всієї суми боргу з ОСОБА_2. Позивачем рішення суду, зокрема, щодо розміру стягнення з ОСОБА_2., в апеляційному порядку не оскаржувалось. Підстави для скасування рішення в цій частині в порядку ч. З ст. 303 ЦПК відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309. 313. 314 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1на користь ДКП «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради 627 грн. заборгованості за надані комунальні послуги, 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 25 грн. 50 коп. судового збору на користь держави скасувати і в цій частині відмовити в позові.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і

може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України

протягом двох місяців.