Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

11 серпня   2010 р.           м. Івано-Франківськ  

   Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

  головуючого           Мелінишин Г.П.  

суддів                        Меленко О.Є., Матківського Р.Й.            

секретаря                Сурмачевської У.С.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні   справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання неправомірними дій, зобов»язання проведення перерахунку пенсії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі на постанову Галицького районного суду від  23.03.2009 р.,-

в с т а н о в и л а :  

 Постановою Галицького районного суду від  23.03.2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1   Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому  районі щодо відмови в перерахунку  позивачу  підвищення до пенсії як дитині війни . Зобов»язано відповідача здійснити їй   перерахунок  пенсії за 2007-2008  рр.  з врахуванням щомісячного підвищення до пенсії  в розмірі   30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни згідно   ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».  

На дану постанову управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі  подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального  та процесуального права. Апелянт зазначає,  що суд прийшов до помилкового висновку про необхідність проведення  перерахунку пенсії позивачу з  застосуванням  такої  розрахункової  величини  як  мінімальна  пенсія  за  віком, оскільки не врахував, що фінансування цих витрат Державним бюджетом на відповідні роки передбачено не було. Механізм реалізації положень ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано постановою КМУ № 530, на підставі чого ПФУ виплачував підвищення до  

_____________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-2485/ 2010 р.     Головуючий у І інстанції  Мельник І.І.              

Категорія   57                                                                         Доповідач Мелінишин Г.П.  

пенсії, а тому будь-яких неправомірних дій стосовно позивача не вчиняв. Крім того, судом не прийнято до уваги, що виконання рішення суду в зв»язку з  відсутністю фінансового забезпечення цих соціальних  гарантій  призведе  до  використання  інших  коштів   ПФУ   не   за    цільовим призначенням.  Посилаючись на зазначені обставини апелянт  просив постанову скасувати, ухвалити нове  рішення, яким в задоволенні позову відмовити.  

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає до часткового задоволення  з таких підстав.

 Судом першої інстанції встановлено, що позивач, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є пенсіонером по віку, має статус дитини війни , а тому  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має   право на соціальні гарантії, визначені цим Законом, зокрема право на підвищення пенсії на   суму, що складає  30% мінімальної пенсії за віком .

Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09. 07 2007 року та від 22.05.2008 р.  визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань  на вказані соціальні виплати не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.

Колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, правильно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо встановлення   постановою КМ України від 28.05.2008 року механізму реалізації положень ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вона істотно звужує  обсяг прав дітей війни, передбачених цим законом.  

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна  скарга управління Пенсійного фонду України не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.

 Однак, як вбачається з матеріалів справи  суд помилково в рішенні зазначив  проведення позивачу перерахунку  пенсії  за період 2007 -2008 років. З врахуванням дії рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та 22.05.2008 року такий перерахунок пенсії  позивачу слід було зобов»язати провести УПФУ в Галицькому районі з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року.  А тому постанову суду слід змінити.

       На підставі наведеного та керуючись ст.ст.304-1,307, 309 ,313-314,316, 317  ЦПК України, колегія суддів   -

в и р і ш и л а:  

Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі задовольнити частково. Постанову Галицького районного суду від 23.03.2009 року  змінити, зазначивши період проведення  ОСОБА_1  перерахунку пенсії  з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.  

В решті постанову суду залишити без зміни.  

Рішення є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

  Судді :       Г.П. Мелінишин  

О.Є. Меленко  

Р.Й. Матківський