Справа №2-1271-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 квітня 2006 року   Святошинський районними суд М.Києва у складі

головуючого                      Миколаєць І.Ю.

при секретарі                     Макаренко І.В.

за участю позивачки         ОСОБА_1

відповідача                         ОСОБА_2.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року позивачка звернулась до суду з позовом у якому просить шлюб, зареєстрований 18 січня 2003 року відділом запису цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва (актовий запис № 57) з ОСОБА_2. розірвати, посилаючись на те, що спільне життя у подружжя не склалося. Шлюбні відносини припинилися. Спору щодо утримання та виховання дитини немає. Донька проживає разом із нею. Спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю немає.

У попередньому судовому засіданні позивачка позов підтримала. Подальше спільне життя з відповідачем та збереження сім"ї вважає неможливим, оскільки подружжя неодноразово намагалось знайти спосіб для її збереження, а також беручи до уваги час більше року на протязі якого вони проживають окремо.

Відповідач позов визнав та пояснив, що дійсно шлюбні стосунки не підтримуються більше року, спільне господарство не ведеться, спільного бюджету не мають. Заперечує можливість примирення з позивачкою і просить розірвати шлюб.

Виходячи з наведеного суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 с 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.01.2003 року та мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки сторони шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, і не мають спільного бюджету, а також те, що подальше спільне життя суперечить інтересам сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,57,60, 130, 174, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 Марини Іванівни задовольнити.

2

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 18 січня 2003 року відділом запису цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва (актовий запис № 57) розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2. 17,00 грн. на користь держави, ОСОБА_1 від витрат звільнити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м.Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.