У Х В А Л А
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Філатова В.М.,
суддів Кліменко М.Р. і Косарєв В.І.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановила:
вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2008 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця і мешканця м. Кременчука Полтавської області, раніше судимого 30.06.2004 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 07.02.2006 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці і 23 дні,
засуджено:
- за ч.2 ст.187 КК України на 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 3 ст.357 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років і 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст.71 КК України до покарання за цим вироком приєднано частину невідбутого покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.06.2004 року та ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин .
19 травня 2006 року, приблизно о 02 год. 00 хв., ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будівництва по АДРЕСА_1, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 підійшов ззаду до раніше незнайомого ОСОБА_6 та, застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілого, завдав ззаду удар рукою по голові, від чого потерпілий впав, та не менше двох ударів по тулубу. Після цього ОСОБА_4, підійшовши до ОСОБА_6 і застосувавши до нього насильство, небезпечне для його життя і здоров’я, завдав йому біля двох ударів ногами по тулубу та двох ударів кулаком у голову, від чого потерпілий втратив свідомість, отримавши легкі тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_4 заволодів паспортом, водійським посвідченням та медичною довідкою про придатність до управління транспортним засобом на ім’я ОСОБА_6, що не представляло для потерпілого матеріальної цінності, а також майном потерпілого на суму 58,70 грн.
23 травня 2006 року, приблизно о 04 год., ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи на літній площадці кафе «Акація», розташованого по вул. Соціалістична в м. Харкові, в той час як ОСОБА_4 відволікав увагу ОСОБА_7, таємно викрав з його кишень два мобільні телефони із сім-картками на суму 653,47 грн., після чого ОСОБА_4 з ОСОБА_5, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, будучи викритими потерпілим у вчиненні крадіжки, на вимогу повернути вкрадені речі вимагали сплатити їм за це 200 грн., що ОСОБА_7 і зробив, проте викрадене потерпілому повернуто не було, а, застосувавши насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілого, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_7 удар ребром руки в обличчя, від чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_4 завдав потерпілому не менше семи ударів ногами і руками по голові та тулубу, тим самим спричинивши потерпілому сумісними діями легкі тілесні ушкодження, в тому числі й такі, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, від яких ОСОБА_7 втратив свідомість. Всього ОСОБА_5 і ОСОБА_4 заволоділи майном потерпілого ОСОБА_7 на суму 853,47 грн.
Цим же вироком за ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України засуджено ОСОБА_5.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 змінено, виключено визнання судом обтяжуючою його покарання обставиною – вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та уточнено рішення суду щодо стягнення з нього і ОСОБА_5 судових витрат по справі.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.187 КК України у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів щодо його змови з ОСОБА_5 на вчинення злочину, а також даних, які б свідчили про втрату потерпілими свідомості. Стверджує про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі й його права на захист. Вказує, що судом першої інстанції йому не було надано права задавати питання потерпілому ОСОБА_7 та не було допитано свідків по справі. Посилається на те, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися недозволені методи слідства, внаслідок чого він обмовив себе у скоєнні злочинів. Просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 КК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.
Винуватість ОСОБА_4 у нападах з метою заволодіння чужим майном, учинених за попередньою змовою групою осіб і поєднаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілих, а також у незаконному заволодінні паспортом та іншим важливим документом, підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5, даними ними на досудовому слідстві, в яких вони зазначали про вчинення за домовленістю між собою розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з метою заволодіння їх майном. При цьому обидва засуджені показали, що коли ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6, потерпілий на деякий час "завмер", і в цей час у нього було перевірено кишені та забрано майно, а потерпілого ОСОБА_7 припинили бити, коли ОСОБА_4 побачив, що той втратив свідомість. Також ОСОБА_5 зазначав, що ОСОБА_4 говорив йому, що "вирубив" потерпілого ОСОБА_6 Крім того, в судовому засіданні засуджені не заперечували факт нанесення ОСОБА_4 ударів потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в голову.
Окрім того, потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в своїх показаннях послідовно вказували, що під час розбійного нападу на них вони втрачали свідомість від ударів, завданих їм засудженими, які діяли спільно й узгоджено.
Винуватість ОСОБА_4 підтверджена також оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9; даними протоколів вилучення у ОСОБА_5 мобільного телефону, годинника, а також паспорта, водійського посвідчення і медичної довідки на ім'я ОСОБА_6, а у ОСОБА_4 - сім-карток, належних потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7; даними очних ставок, під час яких потерпілі вказали про обставини вчинення розбійного нападу на них засудженими ОСОБА_5 і ОСОБА_4; даними відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого ОСОБА_6 і обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5; висновками товарознавчої експертизи та судово-медичних експертиз, а також іншими наведеними у вироку доказами.
Підстав вважати, що потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обмовили ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, немає.
Та обставина, що судом не було допитано свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8, не може свідчити про неповноту судового слідства, оскільки показання цих свідків були досліджені судом відповідно до вимог ст. 306 КПК України, про що свідчать матеріали справи (т.3 а.с. 89, 91, 107, 108, 110). Окрім того, згідно з протоколом судового засідання учасники судового процесу, в тому числі й засуджений ОСОБА_4, не заперечували проти оголошення показань цих свідків та вважали за можливе закінчити судове слідство при тому обсязі доказів, які були досліджені судом (т.3 а.с.142-142зв., 143зв-144).
За встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи роз’яснення, що міститься в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності", відповідно до яких небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого насильством при розбої визнається не тільки заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, а й інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент спричинення, зокрема й насильство, що призвело до втрати свідомості, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186, ч.1 ст.296 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі засудженого, не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_4, не вбачається.
Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що йому не було надано можливості ставити питання ОСОБА_7 при допиті потерпілого, а також те, що йому не було надано право давати показання по епізоду розбійного нападу на цього ж потерпілого, чим було порушено його право на захист, матеріалами справи не підтверджені.
Так, згідно з протоколом судового засідання, на який ніким з учасників судового процесу, в тому числі й засудженим в цій частині зауваження не подавалися, ОСОБА_4 відмовився давати показання з приводу вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_7, разом з тим скористався правом задавати питання потерпілому (т.3 а.с.60, 130зв, 131).
Також безпідставними є доводи засудженого про те, що він не був готовий до судових дебатів та виступу з останнім словом. З матеріалів справи видно, що після закінчення судового слідства судом було оголошено перерву для підготовки до судових дебатів, в яких брав участь і засуджений ОСОБА_4, висловивши свою позицію по справі (т. 2 а.с. 55-56, т.3 а.с.144, 158зв.).
Посилання засудженого про неправильне вирішення судом його клопотань, в тому числі про відвід прокурора Сай Є.Н., є безпідставними, оскільки клопотання були вирішені судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону . Те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про надання ОСОБА_4 громадського захисника, що не передбачено кримінально-процесуальним законом, також не є підставою для скасування судових рішень. У той же час захист ОСОБА_4 у встановленому законом порядку здійснювали його захисники адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Як убачається з матеріалів справи, прокуратурою Ленінського району м. Харкова за заявами ОСОБА_4 про застосування до нього недозволених методів слідства була проведена перевірка, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Ленінського РВ ГУМВС України в Харківській області за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 373 КК України, за відсутністю складу цих злочинів. Це твердження ОСОБА_4 перевірялося й судом, але визнано таким, що не знайшло свого підтвердження.
З огляду на це, не встановлено підстав вважати, що ОСОБА_4 обмовив себе на досудовому слідстві внаслідок застосування фізичного і психологічного тиску з боку працівників міліції.
Ураховуючи викладене, при провадженні по справі не вбачається порушення права засудженого на захист.
Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, а також обтяжуючої його покарання обставини.
Посилання ОСОБА_4 на порушення його права на захист і вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції тим, що апеляційний розгляд справи відбувся за відсутності його захисника адвоката ОСОБА_11, не є підставою для скасування судових рішень, оскільки відповідно до вимог закону участь захисника в апеляційному розгляді даної справи не була обов’язковою і неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджала розгляду справи.
Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 5 листопада 2009 року відповідає вимогам ст.377 КПК України.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його касаційної скарги.
С у д д і :
Філатова В.М. Кліменко М.Р. Косарєв В.І.