АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ  

  Справа 22 ц-9734/2010           Головуючий у суді 1 інстанції – Маньковська О.О.  

Категорія                                                                                                                           Доповідач - Ступіна Я.Ю.  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  04 серпня 2010 р.    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:  

головуючого  Ступіної Я. Ю.,  

суддів: Маляренко І.Б.,  Іванової І.П.,  

за участю секретаря  Пономарьовій  О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від  25 грудня 2009 р. у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову компенсацію в сумі 23341грн.,-  

в с т а н о в и л а:  

  У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно ст.   48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-Х1І (далі - Закон № 796—XII) він набув право на одноразову компенсацію як   учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом   2 групи   внаслідок Чорнобильської катастрофи,   у розмірі сорок п'ять мінімальних заробітних плат з 21.05.2008 року; на момент виплати йому відповідачем такої компенсації у сумі 280 грн. розмір мінімальної заробітної плати складав 525 грн. Тобто відповідач сплатив йому таку компенсацію в меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.  

Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від  25 грудня 2009 р. позов  задоволено повністю. Визнано неправомірними  дії відповідача щодо виплати позивачу   як інваліду 2 групи одноразової компенсації у  розмірі меншому, ніж передбачено   ст.   48 Закону  № 796-Х1І. Зобов’язано відповідача зробити позивачу перерахунок  одноразової компенсації, передбаченої   ст.   48 Закону  № 796-Х1І,  у розміру  сорок п'ять мінімальних заробітних плат на час встановлення другої групи інвалідності з урахуванням фактично виплачених сум. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману одноразову компенсацію як   учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом   2 групи   внаслідок Чорнобильської катастрофи,   в сумі   23341 грн.  

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати таку постанову суду і  відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.  

Обговоривши доводи скарги, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши  матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.  

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, позивач був   учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом   2 групи   внаслідок Чорнобильської катастрофи, що встановлено   21.05.2008 року   висновком МСЕК.  

Згідно ст. 48 Закону  № 796-Х1І о   дноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи... виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи — 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи — 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи — 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.  

На момент встановлення позивачу інвалідності мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 525 грн.  

Відповідачем виплачена позивачу  така компенсації у сумі 284,40грн. у липні 2008 року на підставі постанови КМУ  № 836 від 26.07.1996 року.  

Враховуючи наведені обставини,  а також в   иходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд правильно при вирішенні даного спору застосував ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, яким встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не постанову КМУ № 836 від 26.07.1996 року.  

Відсутність коштів не є підставою для відмови в задоволені позову.  

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими з огляду на положення ч.4 ст. 100 КАС.  

Оскільки позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення відповідача за результатами розгляду його скарги щодо виплати йому одноразової компенсації в розмірі меншому, ніж передбачено діючим законодавством.  

Відповідач 06.11.2009 року надав позивачу письмову відмову у перерахунку зазначеної компенсації. Позивач 16.11.2009 року звернувся в суд із зазначеним позовом.  

Тому підстави для скасування судового рішення в частині визнання неправомірними  дій відповідача щодо виплати позивачу   одноразової компенсації у  розмірі меншому, ніж передбачено   ст.   48 Закону  № 796-Х1І та зобов’язання відповідача зробити позивачу перерахунок  цієї компенсації, виходячи із  сорока п'яти мінімальних заробітних плат на час встановлення другої групи інвалідності з урахуванням фактично виплачених сум,   відсутні.  

Проте   не кореспондується з нормами чинного законодавства обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача - зобов’язання виплатити одноразову компенсацію у визначеній судом сумі - 23341 грн., оскільки задовольнивши позовні вимоги в такий спосіб, суд перебрав повноваження УПСЗН  щодо перерахунку цієї виплати на себе.  

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду змінити, скасувавши її в частині   задоволення позову в повному обсязі і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23341 грн.   з ухваленням нового  рішення  про відмову в задоволенні позову в цій частині за необгрунтованістю.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304-1, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,  

в и р і ш и л а:  

  Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради задовольнити частково.  

Постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від  25 грудня 2009 р.   змінити,  скасувавши її в частині задоволення позову в повному обсязі і в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради на користь ОСОБА_2 недоотриману разову грошову допомогу в сумі 23341 грн. і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову в цій частині відмовити за необгрунтованістю.  

В решті постанову суду залишити без змін.  

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.  

  Головуючий:        

Cудді: