Справа № 22ц-6838/2010   Головуючий у І інстанції Юр’єва Т. І.  

Категорія 21   Доповідач Барков В. М.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

02 серпня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді      Маширо О. П.,

суддів                Баркова В. М.,

           Алексєєва А. В.,

при секретарі           Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Донецька від 05 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частину квартири та вселення,  

  ВСТАНОВИВ:  

 Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 05 травня 2010 року за заявою ОСОБА_5 скасовано накладений ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 29 січня 2007 року арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 яка належить йому на праві приватної власності. Також знято заборону відчуження у будь-якій формі кімнати площею 17,8 м2 в зазначеній квартирі та вселення в цю квартиру сторонніх осіб встановлену ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2008 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.  

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, тому суд на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу за відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справив межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Вирішуючи питання про скасування заходів по забезпеченню позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для продовження арешту на майно відповідачів оскільки у справі ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Як встановлено судом ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 29 січня 2007 року накладено арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, а ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2008 року заборонено ОСОБА_5 у будь-якій формі відчужувати кімнату площею 17,8 м2 в зазначеній квартирі та вселяти в цю квартиру сторонніх осіб.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01 квітня 2010 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на частину квартири та вселення (а.с. 57-64, 118-122).

08 квітня 2010 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову (а.с. 126).

Доводи апеляційної скарги про те, що заявник повинен був сплатити за подачу заяви судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи є безпідставними, такими що суперечать закону, оскільки декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, справляння вказаних судових витрат за подачу заяви про скасування заходів забезпечення позову не передбачено.

Згідно із ч. 5 ст. 154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивачки були повідомлені про час і місце розгляду заяви про що свідчать їх розписки (а.с. 131, 132).

Тому доводи скарги про неповідомлення позивачів про час і місце розгляду заяви є безпідставними і суперечать матеріалам справи.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняти рішення щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали.  

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд

  УХВАЛИВ:  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Донецька від 05 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

   Головуючий

   Судді