Справа № 22ц-7344/2010   Головуючий І інстанції Сидоров Є. І.  

Категорія 34   Доповідач Барков В. М.  

        Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

09 серпня 2010 року м. Донецьк

 Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді      Маширо О. П.,

суддів                Баркова В. М.,

                Могутової Н. Г.,

при секретарі           Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з участю третьої особи ОСОБА_4,

  ВСТАНОВИВ:  

 В листопаді 2008 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталася 09 квітня 2008 року з вини відповідача який керуючи автомобілем ГАЗ 33023 номерний знак НОМЕР_3 рухався заднім ходом по пл. Свободи в м. Донецьку та зіткнувся з автомобілем Тойота Ауріс, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Просила стягнути з відповідача 10 750 грн. 27 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати з оплати послуг спеціаліста в сумі 350 грн. та судові витрати в сумі 139 грн. 50 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 10 750 грн. 27 коп., моральної шкоди – 2 000 грн., витрати пов’язані з проведенням експертизи в сумі 350 грн. та судові витрати в сумі 139 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з цим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і зробив правильний висновок про винність відповідача ОСОБА_2 у спричиненні позивачці ОСОБА_3 матеріальної шкоди, пов’язаної з пошкодженням належного їй автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 09 квітня 2008 року приблизно о 08 год. керуючі автомобілем ГАЗ 33023, номерний знак НОМЕР_3, рухався заднім ходом по площі Свободи в м. Донецьку в результаті чого, порушивши п. 10.9 Правил дорожнього руху України, зіткнувся з автомобілем Тойота «Ауріс», номерний знак НОМЕР_2, що стояв на узбіччі та за кермом якого знаходився ОСОБА_4  

Власником автомобілю Тойота «Ауріс», номерний знак НОМЕР_2, є позивачка ОСОБА_3 (а.с. 19, 21).

Власником автомобілю ГАЗ 33023, номерний знак НОМЕР_3, є ОСОБА_6 яка довірила ОСОБА_2 керувати ним шляхом внесення відповідного запису до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 138).

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Кіровського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але в зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження в адміністративній справі закрито (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржував.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не завдавав механічних пошкоджень автомобілю позивачки є безпідставними, такими що суперечать матеріалам справи і спростовуються письмовими поясненнями самого відповідача, які він давав 09 квітня 2008 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що нести відповідальність за спричинену матеріальну шкоду повинен відповідач.

Як вбачається із висновків спеціаліста № 408/04 від 24 квітня 2008 року вартість матеріальної шкоди, завданої позивачці внаслідок пошкоджень капоту та переднього бамперу її автомобіля, складає 10 750 грн. 27 коп. (а.с. 10-14).

Стягуючи на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди зазначену суму суд першої інстанції не звернув увагу на те, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09 квітня 2008 року (адміністративна справа № 3-4535/08) у автомобіля позивачки виявлено лише пошкодження капоту двигуна, що також підтверджується постановою суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Також по за увагою суду першої інстанції залишився той факт, що на момент ухвалення рішення у справі позивачка відремонтувала свій автомобіль замінивши капот.  

На підтвердження витрат на ремонт автомобіля ОСОБА_3 надала рахунки на підставі яких була сплачена вартість ремонтних робіт в сумі 5 488 грн. (а.с. 131).

Нормами цивільного законодавства України передбачається відшкодування реальних збитків, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

У такому випадку відшкодуванню підлягає не сума матеріального збитку, яка визначена Висновком спеціаліста товарознавчого дослідження від 24 квітня 2008 року, а сума матеріального збитку, яка була реально витрачена на ремонт автомобіля.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно змінити та стягнути з відповідача реальні витрати на ремонт автомобілю в сумі 5 488 грн.

Крім того, суд першої інстанції задовольняючи частково позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди хоча і вказав в рішенні що врахував порушення нормальних життєвих умов позивачки, неможливість користування власним автомобілем, порушення звичного способу життя, однак ці обставини належним чином не дослідив і послався на них в рішенні лише формально.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди не отримала, за медичною допомогою не зверталася.

Тому з урахуванням пошкодження майна позивачки, відсутності тілесних ушкоджень, а також недоведеності характеру і тривалості її страждань, стану здоров’я та істотності вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити і стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в а. 3 п. 9 своєї постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року із змінами, внесеними згідно з Постановами № 7 від 08.07.94 р., № 11 від 30.09.94 р., № 15 від 25.05.98 р., № 9 від 24.10.03 р. постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду наполягав на передачі йому пошкодженого капоту автомобіля позивачки.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно зобов’язати передати ОСОБА_2 після відшкодування збитків замінений капот пошкодженого автомобілю.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 350 грн. витрат, понесених нею на оплату послуг спеціаліста, суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати належать до судових.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов’язаних з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх розміщення та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивачки суб’єкт підприємницької діяльності – фізично особа ОСОБА_7 в квітні 2008 року, тобто ще до відкриття провадження у справі, провела дослідження, вартість якого ОСОБА_3 оплатила в сумі 350 грн.

Таким чином, понесені позивачкою витрати на оплату замовленого нею дослідження не є судовими, а тому не можуть присуджуватися на її користь з відповідача у зв’язку з ухваленням рішення на її користь.

За таких обставин в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, а рішення змінити та відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України зменшити розмір стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат до 70 грн. 45 коп., що становить розмір сплачених нею судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

  ВИРІШИВ:  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2010 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5 488 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 500 (п’ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди, та понесені судові витрати з оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 70 (сімдесят) грн. 45 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення витрат по сплаті послуг спеціаліста відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 після відшкодування збитків замінений капот пошкодженого автомобіля.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

   Головуючий

   Судді