Справа № 22ц-7652/2010   Головуючий у І інстанції Корчиста О. І.  

Категорія 41   Доповідач Барков В. М.  

      У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

02 серпня 2010 року   м. Донецьк  

  Апеляційний суд Донецької області в складі:  

головуючого судді     Маширо О. П.,  

суддів         Баркова В. М.,  

Алексєєва А. В.,  

при секретарі       Хачатрян А. С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_2 та виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2010 року в справі за позовом виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_2 про знос самовільно зведеної споруди таза зустрічним позовом ОСОБА_2 до Моспинської міської ради, ОСОБА_3 та Донецького міського управління земельних ресурсів про зобов’язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення меж земельних ділянок та визнання права власності на самочинне будівництво,  

  ВСТАНОВИВ:  

  В березні 2008 року виконавчий комітет Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про знос самовільно зведеної споруди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що під час проведення перевірки було встановлено зведення відповідачем без відповідних дозволів, проекту та з суттєвим порушенням будівельних норм на території належного йому домоволодіння АДРЕСА_1 сараю та навісу для утримання худоби, компостної ями та двох навісів на межі з домоволодінням № 21, а також підпорної стіни перед своїм домоволодінням. Оскільки самочинне будівництво порушує права власників суміжної земельної ділянки, перешкоджає їм користуватися своїм будинком, просив суд зобов’язати відповідача знести самочинне будівництво та стягнути на свою користь судові витрати.  

В квітні 2008 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив визнати за собою право власності на самочинне будівництво, а також визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_4 – власниці домоволодіння № 21, оскільки вважав, що площа належної їй земельної ділянки збільшена за рахунок земельної ділянки під його домоволодінням. Також посилався на те, що в місці де ним збудована підпорна стінка, збирається вода і оскільки ця земля належить Моспинській міській раді, просив зобов’язати її виконати дії з водовідведення та уникнення підтоплення його будинку.  

В лютому 2009 року відповідач доповнив свої вимоги та просив суд зобов’язати Моспінську міську раду відновити стан меж та встановити чітку межу за технічними документами між його домоволодінням та домоволодінням № 21.  

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2010 року в задоволенні позову виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_2 про знос самовільно зведеної споруди та в задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_2 до Моспинської міської ради, ОСОБА_3 та Донецького міського управління земельних ресурсів про зобов’язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення меж земельних ділянок та визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.  

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька просить рішення суду в частині відмови в задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2., яка просила скаргу ОСОБА_2, інтереси якого вона представляє, задовольнити, а апеляційну скаргу виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити з таких підстав.  

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Відмовляючи в задоволенні позову виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог, оскільки позивачем не доведено наявність обставин за наявності яких закон передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.  

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.  

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 без відповідного дозволу, самочинно перепланував та збільшив будинок літ. А-1, а також самочинно збудував надвірні будівлі: сараї літ. Г, Д (а.с. 34).  

Звертаючись до суду із позовом, виконавчий комітет Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька просив суд зобов’язати відповідача знести самочинне будівництво. Однак всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 ЦПК України належних та допустимих доказів порушення цим будівництвом прав інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, відмови ОСОБА_2 від перебудови вказаного самочинного будівництва суду не надав.  

Не надано таких доказів і апеляційному суду.  

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька оскільки ним не надано доказів наявності обставин за наявності яких суд вправі ухвалити рішення про знос самочинного будівництва.  

Звертаючись до суду із позовом про визнання державного акту власності на землю частково недійсним та відновлення меж земельних ділянок ОСОБА_2 посилався на те, що його права як користувача земельної ділянки розташованої під належним йому домоволодінням порушені з боку відповідачів.  

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.  

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України тільки власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.  

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в підп. в) п. 18 своєї постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).  

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів в підтвердження того, що він є належним, у розумінні закону, користувачем земельної ділянки у встановлених межах та його права як землекористувача порушені.  

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання державного акту власності на землю частково недійсним та відновлення меж земельних ділянок задоволенню не підлягають.  

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на самочинне будівництво, оскільки механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками – фізичними особами у період з 5 серпня 1992 року до 1 січня 2008 року без дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року, визначено Тимчасовим порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035.  

Відповідно до п. 2 цього Тимчасового порядку приватні будівлі приймає в експлуатацію інспекція державного архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, яка видає забудовникам на платній основі сертифікат відповідності таких будівель державним будівельним нормам, стандартам та правилам.  

Доказів відмови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у видачі вказаного сертифікату, який свідчить про прийняття приватної будівлі в експлуатацію, ОСОБА_2 суду не надано.  

Таким чином доводи апеляційних скарг не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права які є підставою для скасування рішення суду.  

В іншій частині рішення суду не оскаржується.  

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд  

  УХВАЛИВ:  

  Апеляційні скарги ОСОБА_2 та виконавчого комітету Моспинської міської ради Пролетарського району м. Донецька відхилити.  

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.  

    Головуючий  

    Судді