АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

Справа № 22-5827/10                                                                               Головуючий у 1 інстанції: Дуда Т.М.  

            Суддя-доповідач: Кухар С.В.  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

11  серпня  2010 року                                                                                                 м. Запоріжжя  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:  

головуючого:       Бондаря  М.С.  

суддів:                  Кухаря С.В.  

Гончара О.С.  

при секретарі       Белименко С.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі  Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області  від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного  строку  для  звернення до суду   та  стягнення недоплаченої  щомісячної  соціальної допомоги  «Дітям Війни»,  

В С Т А Н О В И Л А:  

28 грудня 2009 р.  ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до   Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного  строку  для  звернення до суду   та  стягнення недоплаченої  щомісячної  соціальної допомоги  «Дітям Війни», в якому  зазначала,  що згідно ст..6  Закону України  «Про соціальний  захист  дітей війни» має право  на надбавку   до пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії  за віком. На підставі  викладеного просила  суд зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити надбавку до пенсії за період  з січня 2006 року  по  01  листопада 2009 року у розмірі 30%, виходячи  з розміру  мінімальної пенсії  за віком, встановленої протягом цього часу, а також  поновити   строк  звернення до суду.    

Постановою Мелітопольського міськрайонного  суду Запорізької області від 28 січня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача  по виплаті  доплати  до пенсії  відповідно  до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  Зобов’язано відповідача  виплатити на користь  позивача  недоплачену  пенсію в розмірі  30 % мінімальної  пенсії за віком за період  з 28.12.2008 року по  01.11.2009 року  та забезпечити їй виплату. В іншій  частині  позовних  вимог  відмовлено.  

В  своїй  апеляційній скарзі Управління ПФУ в м. Мелітополі Запорізької області посилаючись на незаконність та необґрунтованість  постанови  суду  першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати  постанову  суду першої інстанції  та  ухвалити  нове судове рішення, яким  відмовити  позивачу  у задоволенні   позовних вимог.  

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.  

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Аналіз норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного   грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Але  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що  немає підстав для визнання  причини пропуску  строку  звернення  до суду поважними.  

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з   22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.  

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за   2008, 2009 роки, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.  

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.  

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки  за 2008, 2009 роки відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.  

Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 308, 314, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів,  

  УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  м. Мелітополі Запорізької області  відхилити.  

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28  січня 2010 року   залишити  без змін.  

Ухвала  суду  є остаточною  і касаційному  оскарженню не підлягає.  

  Головуючий:  

  Судді: