Справа №22ц-1546,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Охтень А.А.
Категорія: 37 Доповідач – Прокопчук Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця « 19 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Семиженка Г.В.
Суддів: Лісової Г.Є.,
Прокопчук Л.П.
при секретарі – Борисовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від «16» березня 2010 року у справі
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним, -
В С Т А Н О В И Л А:
08 травня 2009 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з надалі уточненим позовом про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на те, що 09 квітня 2008 року ОСОБА_7, його мати, уклала заповіт, за яким все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_3.
Вважає вказаний заповіт нікчемним з тих підстав, що посадова особа Гладівської сільської ради, секретар Безула З.В. вчинила цю нотаріальну дію з порушенням ст.ст. 7,8,41,52,57 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 203,219,647,1234,1235,1247,1254,1268 ЦК України.
Рішенням Голопристанського районного суду від 16 березня 2010 року визнано заповіт ОСОБА_7, посвідчений 09 квітня 2008 року секретарем виконавчого комітету Гладівської сільської ради Голопристанського району нікчемним.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просили його скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній.
Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_5 просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_5 та визнаючи укладений заповіт нікчемним, суд першої інстанції виходив з того, що на оскаржуваному заповіті зазначено місцем його укладення с. Гладівка, хоч фактично угода була укладена в селі Малі Копані, а також з того, що посадовою особою, яка вчиняла нотаріальні дії не посвідчено справжність підпису на заяві про скасування заповіту від 16 березня 2004 року, а також в реєстрі не зроблено відмітку про одержання такої заяви.
Однак з таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2008 року в с. Гладівка був складений заповіт, за яким ОСОБА_7 заповіла все своє майно ОСОБА_3.
Цей заповіт посвідчений секретарем Гладківської сільської ради Голопристанського району ОСОБА_6 і підписаний ОСОБА_7.
За правилами ч.1 та 2 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Те, що заповіт складено у письмовій формі не заперечується, оскільки його копія долучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст.1247 ЦК України в заповіті зазначається на місце (місто, селище, село) та час його складання.
Для правильного визначення наслідків порушення цієї вимоги слід встановити чи відноситься зазначення на місце та час вчинення правочину до змісту правочину чи до його форми.
Оскільки правочин визначається як дія особи, спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків (ч.1 ст.202), зазначення в заповіті на місце і час його вчинення не може тлумачитися як частина змісту правочину.
А те, розуміння форми правочину, яке випливає із ст.ст. 205-209 ЦК України не дає підстав для віднесення зазначення на місце та час вчинення правочину до форми заповіту.
Отже, порушення вимоги про обов’язковість зазначення в заповіті на місце та час вчинення правочину не може тягти наслідки, встановлені на випадок суперечності змісту правочину актам цивільного законодавства або на випадок порушення вимог закону до форми правочину.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що заповіт, в якому невірно зазначено місце вчинення нотаріальної дії, має з цих підстав визнаватися нікчемним, на думку колегії є хибним.
Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Стаття 1248 ЦК України формулює правила, що стосуються порядку посвідчення заповіту нотаріусом. Заповіт може бути власноручно написаний заповідачем. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
До матеріалів справи долучена копія заповіту, з якої вбачається, що його текст записаний за допомогою комп’ютера секретарем Гладківської сільської ради, яка вчинила нотаріальну дію відповідно до ст. 1251 ЦК України, бо є уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, на території якого немає нотаріуса.
На думку колегії заповіт посвідчений 09 квітня 2008 року секретарем Гладківської сільської ради відповідає вимогам ст.ст. 1247,1248 ЦК України, а тому підстав для визнання його нікчемним в силу ст.1257 ЦК України, немає.
Не було встановлено судом і того, що волевиявлення заповідача не було вільним або не відповідало його волі.
Таким, що не відповідає вимогам ст. 1254 ЦК України є і висновок суду про те, що не посвідчення справжності підпису на заяві про скасування заповіту та відсутність відмітки про одержання заяви про скасування попереднього заповіту є підставою для визнання вчиненого 09 квітня 2008 року заповіту нікчемним, оскільки скасування попередніх заповітів здійснюється в силу вимог ч.2-3 ст.1254 ЦК України, а не будь-яких інших дій особи, яка посвідчує правочин.
У ч.2,3 ст.1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт, складений заповідачем, скасовує попередній і не відновлює заповіту, який було складено перед ним.
Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи позивача про те, що ОСОБА_7 в силу стану здоров’я не могла розуміти значення своїх дій, підписати та прочитати заповіт так як вони не обґрунтовані доказами, а є лише припущенням.
Не є позивач і особою, яка має право на обов’язкову частку в силу ст.1241 ЦК України, бо матеріали справи не містять доказів його непрацездатності.
З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про те, що постановлене у справі рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволені позову ОСОБА_5.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 березня 2010 року скасувати і постановити нове.
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Г.В.Семиженко
Судді: Л.П. Прокопчук, Г.Є.Лісова
Копія вірна: Л.П. Прокопчук
бт.