копія Справа № 2 - 1789/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Разумової І.Є.
при секретарі Цукановій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов”язання провести перерахунок та виплату недоплачених державної та додаткової пенсій за 2008-2010 роки,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі у проведенні перерахунку державної та додаткової пенсій, стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі з 22 травня 2008 року недоплачені державну та додаткову пенсії та зобов”язати відповідача проводити нарахування державної та додаткової пенсій і надалі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обґрунтовуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, являється інвалідом ІІІ групи. На підставі вищевказаного Закону йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров”ю. Згідно до ч. 4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” її державна пенсія повинна бути встановлена в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст.50 Закону додаткова пенсія - в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що відповідач виплачує їй державну пенсію та додаткову пенсію не в повному розмірі. У зв”язку з чим він звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі із заявою про проведення перерахунку, в чому йому було відмовлено. Також просить суд зобов”язати відповідача і надалі нараховувати та виплачувати йому державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з”явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити (а.с. 15).
Представник відповідача у судове засідання не з”явився, надали заяву про розгляд прави без їх участі, проти задоволення позову заперечують (а.с. 21 зв.) Надали письмові заперечення проти позову, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Конотопі як одержувач державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії по інвалідності на підставі Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю як інвалід та державну пенсію відповідно до змін, внесених до ст. ст. 50, 54 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пунктом 28 розділу П Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І. пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу П ?несення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу Ш ?рикінцевих положень” Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Таким чином, виплата основної та додаткової пенсії позивачу у 2008 році проводилася відповідно до вимог чинного законодавства. Після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян. Кабінетом Міністрів України 28 травня 2008 року була прийнята постанова ?ро деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка чітко визначила розміри щомісячної додаткової пенсії і пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою та саме в такому розмірі і проводилися виплати позивачу. До того ж згідно п. 5 ст. 54 Закону України “Про Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, порядок обчислення пенсій по інвалідності визначається Кабінетом Міністрів України. Також не погоджується із застосуванням при обрахунках додаткової пенсії розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом України ?ро загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки ст. 28 вказаного Закону визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону. Таким чином, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен застосовуватися окремий порядок пенсійного забезпечення, визначений Законом України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 21).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с. 8, 9), має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв”язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 8, 9). Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Конотопі (а.с. 20).
Відповідно до довідки до довідки Міністерства охорони здоров”я України серії АС № 002441 ОСОБА_1 встановлена друга третя група інвалідності (а.с. 11).
Даний факт сторонами не оспорюється.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року та ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року.
Згідно ст. 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ч. 2 с. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд вважає, що за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно відповідачем було допущено порушення прав позивача на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2009 рік” та ч. 2 ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” , розміри державних соціальних гарантій на 2009 та 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України.
Ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” та ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право в 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата в 2009 та 2010 роках громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, державної та додаткової пенсій повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тому, виходячи із системного аналізу діючого законодавства, вважаю, що управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та в січні – липні 2010 року включно повинно було нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а саме: з січня 2009 року року по жовтень 2009 року – 498 грн., з листопада 2009 року по грудень 2009 року – 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 1 квітня 2010 року – 706 грн., з 1 липня - 709 грн.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення питання вказаного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України. В ч.1 цієї статті також зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, потрібно вважати необгрунтованими доводи Пенсійного фонду щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання державної та додаткової пенсій, відповідно до ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України» , затвердженого Пенсійний фонд України реалізує свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління; рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, рішення про перерахунок та виплату пенсії позивачеві покладено на управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі, за місцем проживання позивачки.
Враховуючи вищевикладене, слід визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі у проведенні ОСОБА_1 нарахування державної та додаткової пенсій відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач ОСОБА_1 просить також зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі і надалі виплачувати йому державну та додаткову пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в повному обсязі, але суд не може розглядати вимоги щодо зобов”язання відповідача вчиняти дії у майбутньому у зв”язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки відповідно до ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому, тому суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги.
Тому слід стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі на користь позивача державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з вищевказаного розміру, за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з 1 січня 2010 року по липень 2010 року включно, оскільки за останній місяць пенсія йому вже виплачена.
Судові витрати слід стягнути пропорційно до розміру задоволених вимог: витрати з ІТЗ розгляду справи слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 80 грн., оскільки від їх сплати відповідач не звільняється.
Керуючись ст.6,19,46,64,124,152 Конституції України, ст..61,69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 рік, п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 3, 8-15, 60, 81, 88 , 212, 214-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати державної та додаткової пенсій відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі на користь ОСОБА_1 державну пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», та провести виплати за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з 1 січня 2010 року по липень 2010 року включно з урахуванням здійснених в ці періоди виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 80 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання повного рішення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: