Справа № 2-а-1199/10  

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 липня 2010 року  

Залізничний районний суд м. Львова  

в складі:     головуючої – судді Гедз Б.М.,  

при секретарі Рущак Т.О.,  

за участю представника позивача – ОСОБА_1,  

позивача -  ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ України в Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -  

в с т а н о в и в:  

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови серії ВС № 222656 від 24.02.2010 р. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122  КУпАП, з підстав її невідповідності вимогам закону. Позивач зазначає, що інспектором ДПС м. Львова винесено постанову про те, що він 24.02.2010 року, керуючи транспортним засобом в м. Львові, рухався із швидкістю 81 км/год. Зазначає, що швидкість вимірювалася приладом «Беркут», проте цим приладом не зафіксовано швидкість руху його транспортного засобу, оскільки відсутня будь-яка ідентифікація  вказаної швидкості та його автомобіля, а він рухався зі швидкістю 65-68 км/год.  

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  

В судове засідання представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, причин своєї неявки не повідомив, доказів на підтвердження обставин, на які посилається, не надав.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

24.02. 2010 р. відносно позивача був винесена постанова, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 250 грн. В постанові зазначається, що 24.02.2010 року, керуючи транспортним засобом в м. Львові, він рухався із швидкістю 81 км/год, таким чином допустив порушення п.12.9б ПДР України. Порушення зафіксовано приладом «Беркут». ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.  

Згідно ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації: 1) працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи 2) засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.  

Ч. 1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год з накладенням штрафу у розмірі від 15 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  

Згідно п.12.9б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001р., водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» п.30.3 цих Правил.  

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ПДР щодо руху транспортних засобів в населених пунктах зі швидкістю не більше 60 км/год, однак, з долучених до матеріалів справи неможливо встановити місце вчинення правопорушення, оскільки на них не зафіксовано дорожнього знаку, не зібрано інших доказів того, що позивач здійснював рух саме в населеному пункті.  

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких  у  визначеному  законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.  

Суб’єкти оскарження як при складанні постанови, так і при розгляді справи в суді не надали доказів на підтвердження факту, що на даній ділянці дороги діє обмеження швидкісного режиму.  

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта владних повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа,  яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для  підтвердження обставин, на які вона  посилається,  суд  вирішує справу на основі наявних доказів.  

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню у зв’язку з недоведеністю події проступку.  

На підставі ст.ст.141, 251, 258, 293 КУпАП, п.12.9 п.б ПДР України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001р., керуючись ст.ст.11, 70, 159-163 КАС України, суд -  

П О С Т А Н О В И В :  

  Позов ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ України в Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.  

Постанову серії ВС № 222656 від 24.02.2010р. скасувати.  

Провадження в справі закрити.  

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.  

    Суддя:                 Б.М. Гедз