ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.07 Справа № 9/228/06-26/51/07-9/173/07
за участю представників:
від позивача: Не зявився;
від відповідача: Сьомак О.В., доручення №1162/04 від 13.06.07.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця”
Україна, 79007, м. Львів-7, вул. Гоголя, 1
в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень
Україна, 79001, м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15
до закритого акціонерного товариства „Пологівський олійноекстракційний завод”
Україна, 70601, Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36
про про стягнення штрафу у розмірі 33’875,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Запорізької області звернулося державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська залізниця” в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, надалі за текстом „Позивач”, з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства „Пологівський олійноекстракційний завод”, надалі за текстом „Відповідач”, штрафу у розмірі 33’875,00 грн., а також судових витрат сплачених за подання до суду зазначеного позову.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позові, та пояснив, що причиною звернення до суду стало неправильне зазначення Відповідачем маси шроту соняшникового в залізничній накладній № 45783122. В підтвердження позовних вимог Позивач надав до залучення до матеріалів справи копії документів (комерційний акт від 11.04.2006 г. АХ № 322073/1, лист-вимогу ЗАТ „Авангард” від 10.04.2006 р. № 189 та ін.).
Від представника позивача до суду 18.06.2007 р. надійшла телеграма в якій від просить перенести розгляд справи на інший день у зв’язку з неможливістю направити свого представника та письмові заперечення до відзиву № 1055/04 від 31.05.07 р.
Розглянувши вказане клопотання позивача про перенесення справи на інший день, приймаючи до уваги думку відповідача (заперечує проти перенесення розгляду справи на інший день), суд залишає його без задоволення, оскільки позивач не надано до суду належних доказів, які могли б свідчити про поважну причину неможливості направлення до суду свого представника.
В матеріалах справи містяться письмові документи, які необхідні суду для всебічного дослідження та з’ясування обставин справи на які посилаються сторони в позові та запереченнях.
Справа розглядається відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Заперечення на доповнення до відгуку №225 від 11.06.2007 р. судом приєднані до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, доповненнях до нього та наданих суду поясненнях проти позову заперечує, вважає, що вимоги Позивача є необґрунтованими та безпідставними, а сам позов таким, що не підлягає задоволенню.
В підтвердження своїх заперечень Відповідач посилається на відсутність у Позивача підстав для проведення на станції призначення (станції Івано-Франківськ Львівської залізниці) перевірки маси шроту соняшникового, відсутність доказової сили комерційного акту, складеного за результатами такої перевірки, правильність визначення Відповідачем маси шроту соняшникового на власних вагах та відсутність своєї вини.
Розгляд справи відкладався в зв’язку з поданням представником Відповідача клопотання про витребування у Позивача доказів на підтвердження повноважень органу (особи), який видав довіреність його представнику (витяг зі статуту, наказ про призначення, тощо).
Відповідач скористався своїм правом передбаченим ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, а саме правом на подання зустрічного позову до Позивача.
Ухвалою від 27.09.2006 р. господарський суд Запорізької області повернув зустрічну позовну заяву.
Вказана ухвала була скасована постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2006 г. у справі № 9/228/06 та залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2007 р. у справі № 9/228/06-26/51/07.
Ухвалою від 11.10.2006 г. господарський суд Запорізької області в зв’язку з наявністю в діях керівництва ЗАТ „Авангард” ознак злочину передбаченого ст. 366 Кримінального кодексу України, прийняв рішення про направлення до прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області повідомлення про проведення перевірки щодо законності дій посадових осіб ЗАТ „Авангард” –Сенах Г.І. та Ціцюри В.М.
В зв’язку з направленням матеріалів до прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області провадження у справі № 9/228/06 було зупинено до отримання результатів прокурорської перевірки.
Ухвалою від 25.05.2007 р. господарський суд Запорізької області поновив провадженні у справі в зв’язку з надходженням на адресу суду листа з прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області про результати прокурорської перевірки.
Зазначеною ухвалою господарський суд Запорізької області призначив судове засідання на 20.06.2007 р.
В судовому засіданні 20.06.2007 р. за згодою представника відповідача судом оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
В судовому засіданні 27.09.2006 р. сторони заявили клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яке судом згідно до ст. 22 ГПК України, задоволене.
Розглянувши матеріали справи та надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд знаходить позовну заяву, такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Між Відповідачем та ЗАТ „Авангард” 31.11.2005 р. укладено договір поставки шроту соняшникового № 1002/02-2005, надалі за текстом „Договір”.
Згідно з п. 1.1. Договору Відповідач зобов’язався поставити в обумовлені Договором строки шрот соняшниковий, а ЗАТ „Авангард” зобов’язалось прийняти його та оплатити Відповідачу вартість поставленого шроту соняшникового.
Відповідно до залізничної накладної № 45783122 та додаткової угоди від 22.03.2006 р. № 16 до Договору Відповідач відправив на адресу ЗАТ „Авангард” один вагон зі шротом соняшниковим вагою 69’120 кг.
В результаті проведеної 10.04.2006 р. –11.04.2006 р. на станції призначення (станції Івано-Франківськ Львівської залізниці) перевірки відповідності маси шроту соняшникового його масі, зазначеній у накладній, було виявлено його недостачу шроту соняшникового у розмірі 1’040 кг.
Вказана обставина засвідчена комерційним актом від 11.04.2006 р. № 322073/1, складеного працівниками станції Івано-Франківськ Львівської залізниці за результатами проведеної ними перевірки.
Згідно з абзацом 1 пункту 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. за № 457 (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1510, від 25.12.2002 р. № 1973), надалі за текстом „Статут”, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відтак, підставою для проведення залізницею перевірки маси вантажу, що прибув насипом у вагоні, є відповідна вимога вантажоодержувача.
Перевірка маси шроту соняшникового, що надійшов за залізничною накладною № 45783122 здійснювалась станцією Івано-Франківськ Львівської залізниці на підставі листа-вимоги вантажоодержувача (ЗАТ „Авангард”) від 10.04.2006 р. № 189 про переважування шроту соняшникового та його комісійну видачу.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що вказаний лист - вимога ЗАТ «Авангард»від 10.04.2006 р. за № 189 був підроблений посадовою особою цього товариства Ціцюрою В.М. та наданий ним після проведення перевірки маси шроту соняшникового, що надійшов за залізничною накладною № 45783122. В подальшому, відносно Ціцюри В.М. було порушено кримінальну справу № 273559 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів та їх використання).
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.02.2007 р., який на сьогодні набрав законної сили, Ціцюра В.М. визнаний винним у скоєнні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Вказаний вирок відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковим для господарського суду Запорізької області щодо факту підроблення Ціцюрою В.М. листа –вимоги від 10.04.2006 р. № 189 про проведення перевірки маси шроту соняшникового та надання його станції Івано-Франківськ Львівської залізниці після проведення нею такої перевірки 10 –11 квітня 2006 року.
Відповідно до абзацу 4 пункту 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки маси шроту соняшникового) при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом та насипом і прибули без ознак утрати. Кількість перевірених вагонів не повинна перевищувати 10 % від тих, що прибули одним поїздом, але - не менше двох вагонів.
Відтак, залізниця здійснює перевірку маси вантажу за вимогою вантажоодержувача лише у випадку, якщо кількість вагонів, адресованих одному вантажоодержувачу, становить або перевищує два.
Судом встановлено, що Відповідач направив на адресу ЗАТ «Авангард»лише один вагон зі шротом соняшниковим (вагон № 95649208).
Відтак, у станції призначення (станції Івано-Франківськ Львівської залізниці) відсутні правові підстави для проведення 10.04.2006 р. –11.04.2006 р. перевірки маси шроту соняшникового.
Враховуючи відсутність у станції Івано-Франківськ Львівської залізниці підстав для проведення 10 –11 квітня 2006 року перевірки маси шроту соняшникового, що надійшов за залізничною накладною № 45783122, складений за результатами цієї перевірки комерційний акт від 11.04.2006 р. № 322073/1 є незаконним, а відтак судом відхиляється.
Згідно з пунктом 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, підставою для матеріальної відповідальності Позивача є лише комерційний акт. Комерційний акт відповідно до приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України є єдиним належним та допустимим доказом.
Враховуючи викладене, та те, що крім комерційного акту Позивачем не надано інших доказів в підтвердження обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, суд знаходить позовну заяву, такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись 32, 33, 35, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволені позову відмовити.
Суддя