Cправа № 22Ц-2079/2010 р. Головуючий в суді І інстанції Колодко Л.В.
Категорія 01, 19, 20 Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Дьоміної О.О.
суддів: Малорода О.І., Поліщука М.А.,
при секретарі: Вішик О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Васильківське професійно-технічне училище для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, Переяслав-Хмельницька міська рада, Служба у справах дітей Переяслав-Хмельницької міської ради про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року прокурор діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який було укладено 24.03.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3
В ході розгляду справи були встановлені нові обставини і прокурор доповнив позовні вимоги та просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Мотивував свої вимоги тим, що під час приватизації квартири та її продажу ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2, були неповнолітніми, проживали у вказаній квартирі та були в ній зареєстровані до поміщення їх в школу інтернат у 1999 році у зв’язку з позбавленням матері батьківських прав. Житло в якому проживали діти не було заброньоване за неповнолітніми. Указані обставини призвели до приватизації квартири відповідачкою ОСОБА_6 та укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири без дозволу органу опіки та піклування.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на час розгляду справи досягли повноліття, заявлений прокурором позов підтримали.
Рішенням суду від 03 березня 2009 року позов задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2009 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Рішенням суду від 03 лютого 2010 року після повторного розгляду позов задоволено.
Визнано нечинним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, видане 02 березня 2004 року Управлінням економіки і власності Переяслав-Хмельницької міської ради на підставі розпорядження № 3774 на ім’я ОСОБА_6
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який було укладено 24.03.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 756.
Зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_3 4554 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 державне мито на користь держави в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті.
Мотивувує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Судом не були належним чином оцінені подані сторонами докази.
Так суд невірно встановив місце проживання дітей на час відправлення їх до школи інтернат. На її думку місцем проживання дітей слід вважати місце проживання батьків, які на той час проживали за іншою адресою. Суд при розгляді справи не встановив початкове місце проживання та прописки неповнолітніх дітей.
На думку апелянта суд не дав правову оцінку діям посадових осіб, які допустили порушення та не забезпечили збереження житлової площі на неповнолітніми дітьми.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактичним місцем проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дня народження до часу направлення їх в школу інтернат була спірна квартира. При влаштуванні дітей в дитячі заклади жиле приміщення в якому вони проживали не було збережене за ними, що дало можливість відповідачці ОСОБА_6 приватизувати квартиру та продати її.
Суд прийшов до висновку, що в ході приватизації квартири та її продажу було порушено інтереси, на той час неповнолітніх дітей, та вимоги ст. 64, 71 ЖК України, ст. 25 ЗУ «Про охорону дитинства», тому з посиланням на ст. 203,215 ЦК України задовільнив позовні вимоги.
Також суд зазначив, що строк звернення до суду не порушено, поскільки строк слід рахувати з часу досягнення неповнолітніми 18 років.
Колегія вважає, що суд вірно встановив обставини справи. Висновки суду грунтуються на доказах, що їх подали сторони.
Суд вірно встановив правовідносини, що виникли між сторонами і дав їм належну правову оцінку.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду. З наданих доказів, на які посилався суд першої інстанції вбачається, що мати неповнолітніх, до позбавлення її батьківських прав, була зареєстрована та проживала у спірній квартирі, де були зареєстровані і діти до їх поміщення в школу інтернат.
Суд правильно дав критичну оцінку тим обставинам, що неповнолітні діти, залишившись без батьківської опіки, вимушені були проживали у близьких родичів за іншими адресами і з врахуванням поданих доказів визначив, що основним місцем проживання дітей була спірна квартира.
Заперечення апелянта про невжиття судом заходів до посадових осіб, які не забезпечили збереження житла за неповнолітніми на спростовують висновки суду.
Керуючись ст. ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 3 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців .
Головуючий :
Судді :