Справа № 2а -962/2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Разумової І.Є.
при секретарі Цукановій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок пенсії ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в перерахунку її пенсії з 1 січня 2008 року згідно довідки про розмір заробітної плати за період з 1 листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року, де її індивідуальний коефіцієнт зарплати складав 2,00448, та зобов"язати відповідача з вищевказаної дати провести перерахунок відповідно до даної довідки, посилаючись на те, що вона досягла пенсійного віку в 1994 році, з 8 лютого 1994 року перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Конотопі. При призначенні пенсії вона надала довідку за період роботи з 1 лютого 1992 року по 31 січня 1994 року. Після чого продовжувала ще працювати до 6 листопада 1996 року, в подальшому також працювала з 1 по 31 жовтня 2003 року та з 3 травня по 2 листопада 2004 року, її загальний стаж складає 40 років 5 місяців 27 днів. В 2006 році, оскільки вона працювала після 2000 року, був проведений перерахунок її пенсії згідно довідок про заробітну плату з 1 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року та з 1 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2004 року. З 1 січня 2008 року пенсія їй була нарахована, виходячи з середнього заробітку за період з 1 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року, при цьому був застосований індивідуальний коефіцієнт 1,56014, хоча до останнього перерахунку він складав 2,00448. Внаслідок цього розмір її пенсії не збільшився, а зменшився на 200 грн. Тому 14 січня 2008 року вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру її пенсії станом на 1 січня 2008 року відповідно до довідки про заробітну плату за період з 1 листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року, де індивідуальний коефіцієнт становив 2, 00448, але в цьому їй було відмовлено, чим порушені її права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги, просить їх задовольнити. Представник відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі - ОСОБА_2 проти позову заперечує та пояснила, що позивачці з 1 січня 2004 року був проведений перерахунок пенсії відповідно до норм нового законодавства, тому підстав для проведення другого перерахунку пенсії немає, з 1 січня минулого року розмір пенсії ОСОБА_1 був перерахований відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Крім того, наполягає на тому, що позивачкою пропущений строк звернення до суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали даної справи , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .
Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
ОСОБА_1 скористалася наданим їй правом, звернувшись до суду з вищевказаним позовом. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Конотопі, з 8 лютого 1994 року отримує пенсію за віком, її загальний стаж роботи складає 40 років 5 місяців 27 днів (а.с.10), також було встановлено, що після призначення пенсії позивачка працювала до 6 листопада 1996 року, а також з 1 жовтня по 21 жовтня 2003 року та з З травня по 2 листопада 2004 року (а.с.4,5), що підтвердили обидві сторони .
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В січні 2008 року позивачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі з приводу проведення перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату за період з І листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року з урахуванням коефіцієнту 2,00448, про що пояснили обидві сторони.
Листом від 24 січня 2008 року у проведенні такого перерахунку їй відмовлено та роз"яснено право на оскарження відмови в суді (а.с. 10).
Але відповідно до ст. 43 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера-заробітна плата (дохід) за період, передбачений абз. 1 ч. 1 ст.40 цього Закону.
При цьому ч.1 ст.40 Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абз.1 цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Як було визначено раніше, позивачка після призначення пенсії працювала з 9 лютого 1994 року до 6 листопада 1996 року, в матеріалах її пенсійної справи, яка була оглянута в судовому засіданні, є довідка про розмір її заробітної плати за період з 1 листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року, що підтвердила і свідок ОСОБА_3, головний спеціаліст відділу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі, яка також пояснила, що, виходячи з документів. що маються в цій справі, позивачка з січня 2008 року могла би отримувати пенсію в розмірі 1045,83 коп., про що зробила розрахунок (а.с.32), що відповідає позовним вимогам ОСОБА_1 Однак позивачці на підставі ст.43,40 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" раніше вже був зроблений перерахунок пенсії, тому інший перерахунок бути не може.
Раніше позивачка не зверталася до відповідача з приводу перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату з 1 листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року, виходячи з коефіцієнту 2,00448, в січні 2008 року вперше просила зробити перерахунок, враховуючи дані обставини, при цьому не посилалась на те, що їй потрібно зробити перерахунок у зв"язку зі збільшенням середньої заробітної плати, була не згодна з тим, що відповідач відмовив їй саме у перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, проти чого не заперечувала і представник відповідача.
Наявність у позивачки права на перерахунок пенсії, на отримання максимально можливого відповідно до її документів розміру пенсії закріплено діючим законодавством і, перш за все. Конституцією України, де в ч.З ст.46 зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя.
Тобто для позивачки, яка досягла похилого віку, яка не має іншого доходу, крім пенсії, розмір останньої є необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України).
Тому суд вважає, що в даному випадку дії відповідача направлені проти реалізації права позивачки, закріпленого Основним Законом держави, відмова відповідача у перерахунку пенсії є протиправною.
В той же час, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В судовому засіданні представник управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі наполягає на тому, що позивачкою пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому в задоволенні її вимог слід також відмовити у зв"язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
При цьому позивачка навіть не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на те, що вона звернулася до суду в лютому поточного року у зв"язку з тим, що чекала відповіді на свої заяви, які направляла в різні інстанції.
З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 26 лютого 2009 року (а.с. 2,3), в той час, як
відповідь відповідача вона отримала в січні минулого року (а.с.10), доказів протилежного не було встановлено.
При цьому суд не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що про порушення своїх прав позивачка знала і раніше, оскільки саме з вищевказаною відмовою позивачка не згодна і її оскаржує.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується судом в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні позивачкою не надано доказів пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання дій незаконними та зобов»язання управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі провести перерахунок пенсії за період з 1 січня по 25 лютого 2008 року, з поважних причин (тривала хвороба, виїзд за межі України, відрядження тощо), а чекання відповідей на заяви не може бути визнано поважною причиною пропущення строку звернення до адміністративного суду та суд вважає, що про порушення своїх прав позивачка дізналася в січні 2008 року, після чого вже і написала заяви в інші інстанції.
Враховуючи вищевикладене, оскільки порушення прав позивачки носить триваючий характер, слід задовольнити позовні вимоги про проведення перерахунку пенсії з 26 лютого 2008 року, в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказів протилежного кожна із сторін в судовому засіданні не надала.
Однак, виходячи зі змісту позовної заяви та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача по не проведенню перерахунку пенсії, що призвело до порушення її прав.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України. Керуючись ст.46,48 Конституції України, Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, ст. ст. 10,11, 69-71, 94,99,100,158-161 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі по не проведению ОСОБА_1 перерахунку пенсію відповідно до поданої заяви.
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі з 26 лютого 2008 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про її заробітну плату за період з 1 листопада 1994 року по 1 листопада 1996 року з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 2,00448.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України понесені нею судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги - протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.