Справа №     2-1387/10                                                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  02 серпня  2010 року Глобинський районний  суд  Полтавської  області  в складі:  

  головуючої       - судді Свістєльнік Ю.М.  

при секретарі       - Логвин А.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м. Глобине справу за  позовом   ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду,  зобов»язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач   ОСОБА_1   звернулася до Глобинського районного суду з  зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Глобинському районі Полтавської області, в якому прохає  поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнати   бездіяльність і відмову  відповідача щодо нарахування і виплати їй щомісячної надбавки до пенсії, як дитині війни,  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.2006 року по 31.12.2009 року – протиправною, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни,  доплату до пенсії за період з 1.01.2006 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з її розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» .  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається  на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, набрав чинності 1.01.2006 року) відповідно до якої з 1 січня 2006 року особам зі статусом «дитина війни» пенсії підвищуються щомісячно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

При цьому розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлювався Законами  України  «Про державний бюджет України …»  на 2006, 2007, 2008, 2009 роки,  але відповідач вказаного підвищення не застосовував і не виплачував.  

Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву вказав, що позов не визнає, прохав у його задоволенні відмовити. Вважає свої дії правомірними, оскільки при виплаті надбавки (підвищення)   до пенсії дітям війни керувався вимогами Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та  порядком нарахування підвищення до пенсії, встановленим Кабінетом Міністрів України. Вказав на безпідставність  позовної вимоги про застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього закону.  

В судове засідання  позивач та представник відповідача не з»явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач в наданій суду заяві та відповідач у своєму запереченні на позов прохають розглянути справу у їх відсутності.  

Суд,  дослідивши матеріали справи  встановив наступне.  

Позивач  має статус «Дитина війни»,  що    підтверджено   пенсійним    посвідченням, а тому  відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на  підвищення (надбавку)  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Глобинському районі Полтавської області, в 2006, 2007 роках не здійснювало позивачу зазначених виплат, посилаючись на те, що в 2006 році дія вказаної норми була зупинена Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік»,  а в 2007 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» надбавка до пенсії дітям війни повинна була виплачуватися лише за наявності групи інвалідності.  

В 2008 році   підвищення до пенсії позивачу нараховувалося і виплачувалося в розмірі : з січня  - в сумі 47 грн.,  з квітня  – 48 грн. 10 коп., з липня - 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 року і на протязі 2009 року –  в розмірі 49 грн. 80 коп., що є значно нижчим , ніж 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.  

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.  

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії в 2006 році, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Крім того, надаючи перевагу   Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з   акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.  

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав   .  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,  ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України , УПФУ в  Глобинському  районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції :  «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів» .  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Глобинському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Таким чином, доводи  відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

Відповідачем  по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого  встановленого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Глобинському     районі Полтавської  області, за місцем проживання позивача.  

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:  

-   призначення пенсії;  

-   підготовки документів для її виплати;  

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але він не вчиняв передбачених Законом дій  для нарахування цих коштів та їх виплати у встановленому розмірі, суд вважає, що відповідач -  Управління Пенсійного Фонду України у Глобинському районі не виконувало своїх повноважень, а отже діяло протиправно.  

Позовна вимога про поновлення пропущеного строку для звернення до суду задоволенню не підлягає.          

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  розпочалося з 09.07.2007 року. Він звернувся до суду   25.06.2010   року, тобто трьохрічний строк  позовної давності ним не пропущено.  

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Встановивши, в межах позовних вимог,  наявність права у позивача на отримання підвищення до пенсії, та обов»язку у відповідача  щодо  нарахування та виплати  позивачу  підвищення (надбавки)  до пенсії, відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період з 9.07.2007 року  по 31.12.2007 року, з 22. 05.2008 року  по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд прийшов до висновку, що позов ґрунтується на законі, але підлягає задоволенню частково.  

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач надав суду  докази про сплату ним 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Відповідач, відповідно до  п.34 ч.1 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, тому витрати позивача, понесені на сплату судового збору мають компенсуватися за рахунок держави; витрати понесені ним  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  стягуються судом на його користь з відповідача.  

    Керуючись ст. 6,22,46,64, 124, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,   Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»,  Законами України «Про державний бюджет України…» на 2006, 2007, 2008, 2009 рік, рішеннями Конституційного суду від 9.07.2007 року № 6-рп/2007,  від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008,  ст.ст. 10,11,30, 60, 81,88,212-215 ЦПК України,  суд, -  

  В     И Р І Ш И В :  

    Позов   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області - задовольнити частково.  

Визнати бездіяльність і відмову Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо проведення  нарахування і виплати   ОСОБА_1   щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період   з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з  22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – протиправною.  

Зобов"язати  Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області здійснити перерахунок  пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести  відповідні виплати  за період з 9 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня  2008 року по  31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору  в сумі  8 грн. 50 коп.  

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавської області на користь   ОСОБА_1   у відшкодування витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  -  37 гривень.  

В задоволенні решти позовних  вимог  позивачу  - відмовити.  

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  його проголошення  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

СУДДЯ                   Ю.М.СВІСТЄЛЬНІК