РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: Шестакової Н.В.

суддів: Берзіньш В.С., Куртлушаєва І.Д.

при  секретарі: Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амфібія" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ТОВ "Амфібія" на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 20 травня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

 ОСОБА_5 05 травня 2009 року звернувся до суду з позовом до ТОВ "Амфібія", мотивуючи вимоги тим, що з 4 травня 2006 року до березня 2009 року працював в ТОВ "Амфібія" мотористом, проте заробітну плату не отримував. На його звернення в дирекцію він отримав відповідь, що підприємство зазнає фінансові труднощі і він повинен повинен заробляти собі на життя сам, при цьому йому було дано обіцянку, що заробітну плату йому виплатять, 27 березня 2009 року ОСОБА_5 подав заяву про звільнення за власним бажанням з 08 квітня 2009 року, про здійснення з ним  перерахунку та повернення його особистого інвентаря, який він використовував в своїй роботі. Рішення про звільнення було викликане тим, що впродовж 3-х років він не отримував заробітну плату , крім цього в цей період померла його мати, яка проживала в Магаданській області РФ і йому необхідно було виїхати на похорони. Оскільки директор ТОВ "Амфібія" відмовився прийняти від позивача заяву про звільнення, він відправив її поштою. З метою його залякування, аби він не мав претензій до підприємства, заступник директора СТО ТОВ "Амфібія" Банділет Є.М. звернувся в міліцію із заявою, про нібито розкрадання ОСОБА_5  грошових коштів на суму 40 000грн. По цьому факту було проведено перевірку і факт розкрадання не підтвердився. 23.04.2009 року позивач отримав трудову книжку, в якій зроблений запис № 32 про звільнення його на підставі п.4 ст.40 КЗПП України за прогул, згідно наказу № 5 від 08 квітня 2009 року. Розрахунок по заробітній платі і за невикористану відпустку за період його роботи з 2006 року по 2009 рік при звільненні з ним не зроблено. Тому просив суд стягнути з ТОВ "Амфібія" не отриману заробітну плату виходячи з мінімального розміру, компенсацію за невикористану відпустку, загальною сумою з урахуванням інфляції і індексації за його розрахунками складає 25 073 грн. 09 коп., у відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням законодавства про працю в 50 000 грн., зміни формулювання його звільнення на звільнення за власним бажанням згідно заяви від 27.03.2009 року, оскільки не вважає свою відсутність на роботі прогулом, тому що не був присутній на роботі у зв’язку з необхідністю від'їзду за межі України на похорон матері, про що завчасно попереджував керівництво ТОВ "Амфібія".  

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 20 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, визнано формулювання причини звільнення недійсним і змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_5 з ТОВ "Амфібія", вказавши звільнення по ст.38 КЗПП України за власним бажанням замість ст.40 ч.4 КЗПП України за прогул. Стягнено з ТОВ "Амфібія" на користь ОСОБА_5 неоплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку з врахуванням інфляції і компенсації за порушення термінів виплати в сумі 10845грн.85 коп., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн, а всього 15845грн. 85 коп. і судові витрати 400 грн. Стягнено з ТОВ "Амфібія" в дохід держави судовий збір 158 грн. 45 коп. і витрати на ітз  120 грн. У іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Амфібія" подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення, посилаючись на те, що суд не повно з’ясував обставини по справі, не дав належної оцінки всім наданим доказам та вирішив справу з порушенням норм процесуального і матеріального права; зокрема відповідач не зміг надати суду відомості про отримання позивачем заробітної плати в результаті крадіжки їх з автомобілю робітника ВАТ "Амфібія", але при цьому були надані інші докази сплати заробітної плати позивачу:  так, при проведенні перевірки прокуратурою міста Євпаторії  за скаргою ОСОБА_5 було встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем при його звільненні складає лише 445 грн 69 коп.; крім того, суд не взяв до уваги заперечення відповідача проти позову про те, що позивач до звернення до суду взагалі не звертався до ТОВ "Амфібія" з проханням про сплату заборгованості по заробітній платі; також в розрахунках суду є арифметичні помилки; не враховано скороченого робочого часу позивача; суд при розгляді справи не ставив питання про проведення судової бухгалтерської експертизи; з аудиторським висновком відповідач не згодний; позивач не навів переконливих доказів понесення ним моральної шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, заслухавши ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_7, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до табелю обліку робочого часу 03 квітня 2009 року позивач був присутній на роботі, у зв’язку з чим наказ про його звільнення за прогули, допущені з 03.04.2009 року, не відповідає дійсності.

Однак з цими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 08 квітня 2009 року ОСОБА_5 був звільнений на підставі ст. 40 п.4 КЗпП України з 08 квітня 2009 року за відсутність на робочому місці без поважних причин з 03 квітня 2009 по 08 квітня 2009 року (а.с.53), про що свідчіть табель обліку робочого часу (а.с.51) та про що керівництвом ТОВ "Амфібія" складено акт від 08 квітня 2009 року (а.с.52).

Доводи позивача про те, що він був відсутній на робочому місці у зв’язку з похороном матері спростовуються матеріалами справи; так, відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Магаданській обл. Російської Федерації (а.с.13), а також поясненнями самого ОСОБА_5 в засіданні суду апеляційної інстанції про те, що у березні та квітні 2009 року він не виїжджав до Російської Федерації і дійсно був відсутній на робочому місці 2,6,7 і 8 квітня 2009 року.

Оскільки висновки суду про те, що ОСОБА_5 скоїв проступок у вигляді  прогулу за поважними причинами не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цієї частині позовних вимог.

В супереч вимог статті 10 ЦПК України позивач не навів переконливих доводів своєї відсутності на робочому місці 02, 06, 07,08 квітня 2009 року, та які б свідчили про неправомірність наказу про його звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул.  

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про зміну формулювання причини звільнення і стягненні моральної шкоди, пов’язаної зі звільненням, задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати, судом першої інстанції встановлено, що у порушення вимог статті 115 КЗпП. України, заробітна плата нараховувалась позивачеві і виплачувалась не регулярно і її суми складали менш мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України в різні тимчасові періоди. Крім того, заробітна плата у порушення Закону України  від 19.11.2000 року "Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати" не перераховувалася, у порушення Закону України від 03.07.1991 року " Про індексацію грошових доходів населення" не індексувалася та у порушення Закону України від 15.11.1996 року "Про відпустку", в якості компенсації за невикористану відпустку з квітня 2008 року по березень 2009 року, позивачеві не була зроблена виплата середнього заробітку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені висновком незалежного аудитора.  

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України апелянт не надав доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення заробітної плати, виплати компенсації за невикористану відпустку з урахуванням інфляції і компенсації за порушення термінів виплати.  

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті порушень відповідачем трудового законодавства були порушені законні права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за працю, отримання заробітної плати негативно відбивалося на матеріальному положенні сім’ї позивача, який був вимушений шукати інші джерела доходів для утримання своєї сім’ї, що доставляло йому моральні страждання і переживання. Крім того, формулювання звільнення за прогули, зазначене в трудовій книжки, створювало перешкоду позивачеві влаштуватися на роботу.  

Оскільки при вирішення справи суд помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо зміни формулювання звільнення, та врахував ці обставини, задовольняючи вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне змінити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню  на користь ОСОБА_5 до 2000 грн., у зв’язку з невиплатою заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безумовних правових підстав для скасування рішення суду.  

Відповідно до п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки cуд першої інстанції неповно з’ясував обставини по справі та в рішення суду навів висновки які не відповідають дійсним обставинам справи, відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 статті 309 ЦПК України зазначені обставини є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ "Амфібія" про зміну формулювання причини звільнення і стягненні моральної шкоди, пов’язаної зі звільненням, та зменьшення суми моральної шкоди стягненої з ТОВ "Амфібія" на користь ОСОБА_5 до 2 000 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів

 ВИРІШИЛА:

 Апеляційну  скаргу ТОВ "Амфібія" задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 20.05 2010 року скасувати в частині позову про зміну формулювання причини звільнення і стягнення моральної шкоди і в цій частині ухвалити нове рішення, якім ОСОБА_5 відмовити у задоволенні позову до ТОВ "Амфібія" про зміну формулювання причини звільнення і стягненні моральної шкоди, пов’язаної зі звільненням.

Стягнути з ТОВ "Амфібія" на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині рішення Євпаторійського міського суду АРК від 20 травня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.            

Судді: