Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 серпня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Собіни І.М., Буцяка З.І.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.
за участю ОСОБА_1, представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД – Дідківського Р.В., Довганя О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД на рішення Рівненського міського суду від 24 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерГарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4; про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 24 березня 2010 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто із Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерГарант» (далі - «Страхова компанія «ІнтерГарант») на користь позивача 10 349 гривень 94 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 2 500 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди та із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД (далі - ТОВ «Українська сировина») на його ж користь 47 500 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди і 5 000 гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнуто із відповідачів інші судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, ТОВ «Українська сировина» подано апеляційну скаргу, де покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування скарги зазначалось про відсутність повідомлення про час і місце розгляду справи 24 березня 2010 року, однак місцевий суд розглянув справу за неявки представника апелянта. Посилався на хибність застосування положень ст. 88 ЦПК України щодо розподілу понесених судових витрат, оскільки стягнення витрат на правову допомогу присуджено виключно ТОВ «Українська сировина». Також вважав помилковим незастосування судом при вирішенні питання про присудження витрат на правову допомогу правил постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». За переконанням
Справа №22-948-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Куцоконь Ю.П.
Категорія: 30.32 Суддя-доповідач у апеляційному суді Хилевич С.В.
апеляційної скарги, наявність моральної шкоди та її розмір відповідно до ст. 1167 ЦК України та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивачем не є доведеною. Також вважав оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням принципів розумності і справедливості.
З урахуванням наведеного просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 24 березня 2010 року в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Українська сировина» і в цій частині позову про відшкодування моральної шкоди відмовити. В решті рішення місцевого суду не оскаржувалось.
У судовому засіданні представники ТОВ «Українська сировина», підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представник «Страхової компанії «ІнтерГарант» та ОСОБА_4, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились; про причини своєї неявки не повідомили.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове
засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок цієї події позивачу було нанесено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, він втратив автомобіль, який знаходився у нього на праві власності, переніс глибокий психологічний стрес, фізичні та душевні страждання, а сам факт заподіяння шкоди ОСОБА_1 відповідачем визнається.
Погоджуючись з законністю та обґрунтованістю досягнутих районним судом висновків в цій частині оскаржуваного рішення, колегія суддів виходила з такого.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 10 січня 2008 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи у трудових відносинах із ТОВ «Українська сировина», керуючи належним відповідачу автомобілем «Шеврове-Авео», д.н. НОМЕР_1, на 395 км 700 м автошляху Київ-Чоп поблизу с. Верба Дубенського району, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортного засобу, допустивши його занос із виїздом на зустрічну смугу та зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-110307», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 і належним йому ж. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач одержав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а автомобіль «ЗАЗ-110307» зазнав невідновлювальних для експлуатації механічних пошкоджень.
Судом попередньої при ухваленні рішення правильно враховано, що зазначені обставини сторонами визнаються, а також підтверджуються вироком Дубенського міськрайонного суду від 4 листопада 2008 року, який набрав законної сили (а.с. 3-3, зв.). Цим вироком ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та засуджено до штрафу розміром у 1 650 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами. Також, як видно з журналу судового засідання і змісту оскаржуваного рішення, міським судом при розгляді цивільної справи з метою повноти та всебічності з’ясування обставин, що мають значення при вирішенні спору, досліджено і перевірено матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_4.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України – моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка задала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 цього Кодексу – моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Колегія суддів знаходить, що місцевий суд вірно взяв до уваги наведені вимоги матеріального закону та врахував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 тривалий час знаходився на лікуванні, в т.ч. і стаціонарному, зазнав оперативного втручання, що позбавило його нормально пересуватися та вести звичайний спосіб життя, а також те, що вказана подія, що сталася з вини працівника ТОВ «Українська сировина», призвела до втрати ним єдиного транспортного засобу – автомобіля «ЗАЗ-110307». Помимо того, при визначенні розміру моральної шкоди міським судом правильно враховано ті обставини, що з втратою автомобіля створено негативні наслідки для його трудової діяльності, яка пов’язана із роз’їзним характером роботи на власному автомобілі, а також об’єктивна неможливість через наслідки дорожньо-транспортної пригоди потрапити на похорони близької людини - своєї бабусі.
Тому за таких обставин розмір відшкодування, визначений судом попередньої інстанції у 47 500 гривень, відповідає обставинам справи і є розумним та справедливими.
Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права в частині рішення про відшкодування моральної шкоди на увагу не заслуговують, оскільки є необґрунтованими.
Таким чином, рішення суду в зазначеній частині ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
В той же час, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ «Українська сировина» ЛТД на користь позивача витрат на правову допомогу розміром у 5 000 гривень підлягає зміні з таких міркувань.
Склад та розмір витрат, пов’язаних із сплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. З матеріалів цієї справи вбачається, що на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на допомогу адвоката взята до уваги лише квитанція про їх оплату (а.с. 59, 60).
З огляду на обсяг допомоги адвоката і витрачений ним час, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування цих витрат до 2 000 гривень.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, через що оскаржуване рішення підлягає частковій зміні.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД задовольнити частково.
Змінити рішення Рівненського міського суду від 24 березня 2010 року в частині розміру відшкодування із Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сировина» ЛТД на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір із 5 000 (п’ять тисяч) гривень до 2 000 (дві тисячі) гривень.
У решті рішення місцевого суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: