СПРАВА № 2-   2335   /2010 року  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

12 серпня   2010 року                                                                                місто Лозова  

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:  

головуючого - Харабадзе К.Ш..,  

за участю секретаря – Запорожець М.В.,  

розглянувши у відкритому   судовому   засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -  

в с т а н о в и в :  

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання відповідача нарахувати і здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», посилаючись на те, що він відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV /далі – Закон № 2195-ІV/ має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. З   09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року   в порушення вимог закону підвищення до пенсії в зазначеному розмірі відповідачем не виплачувалося. Просив поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати соціальної допомоги в належному розмірі.  

Відповідач в письмовій заяві до суду просив відмовити в позові, посилаючись на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпаний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV не відносяться. Вказав, що мінімальний розмір пенсії за віком,  який визначається Законом України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у випадку підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовуватися не може.   Заперечував щодо поновлення строку для звернення до суду за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.  

В судове засідання позивач та відповідач не з’явилися, про місце, день і час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.  

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши наведені доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає   частковому   задоволенню, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Судом достовірно встановлено, що позивач     народився   в 1940 році   і в розумінні ст. 1 Закону № 2195-ІV набув статусу «Дитина війни», що відповідно до ст. 6 цього ж Закону надає йому право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Щодо права позивача на отримання підвищення пенсії у 2007-2008 роках, то у 2007 році за п. 12 ст. 71 Закону України “ Про Державний Бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни на 2007 рік».  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».  

У 2008 році відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону № 2195-ІV було викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту»)  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Рішення Конституційного суду є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

За даними довідки управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області позивачу у 2007 році суми щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону № 2195-ІV не нараховувалися та не виплачувалися, у 2008 році було виплачено підвищення до пенсії як «Дитині війни» в наступних розмірах:   з січня по березень - по 47,00 грн., з квітня по червень - по 48,10 грн., з липня по вересень - по 48,20 грн., з жовтня по грудень - по 49,80 грн. на місяць.  

З огляду на зазначені норми законодавства, в період з 1 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, порушення прав позивача з боку відповідача за цей період відсутні, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена. Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. За таких обставин, суд вважає, що необхідно зобов’язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

В період з 1 січня по 22 травня 2008 року відповідач, здійснюючи позивачу підвищення, передбачені ст.6 Закону № 2195-ІV в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою цих законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в цей період задоволенню не підлягають.    

Між тим, з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивач мав право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії, і відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону № 2195-ІV в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп2008 року норма пп..41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, суд вважає, що необхідно зобов’язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 22 травня по 31 грудня 2008 року.  

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу та для тих,  хто відноситься до основних соціальних  і демографічних груп населення, зокрема, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з  1 квітня  -  481  гривня,  з  1  липня - 482 гривні,  з 1 жовтня -  498 гривень.  

Вимоги позивача   в частині   зобов'язання відповідача виплачувати   з 01.01.2009 року по 01.01.2010 року   щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд вважає обґрунтованими.  

За даними довідки управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області позивачу у   2009   році було виплачено підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі по   49,80   грн. на місяць.  

Прожитковий мінімум для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений у 2009, 2010 роках у ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 52  Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»    

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Доводи відповідача щодо застосування положень статті 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії   права на соціальний захист   , права на отримання підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV.  

Також не впливають на висновок суду доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом № 2195-ІV доплат до пенсії і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 цього положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченого ст.6 Закону № 2195-ІV покладено на управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30%  підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.  

Щодо вимог позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року, то у відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач звернувся до суду 08.07.2010 року, просить захистити його право за період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року. Поза межами позовної давності знаходяться вимоги позивача про захист його права за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, відповідач вказував на відсутність підстав для поновлення   строку для звернення до суду за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року. Отже,   відповідач не заявляв про застосування позовної давності до періоду, який перевищує термін позовної давності. Щодо захисту прав позивача за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, то порушення прав позивача з боку відповідача за цей період відсутні, оскільки в даний період позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки з тих підстав, що норма ст. ст.6 Закону № 2195-ІV, якою передбачено це право, була зупинена.  

Згідно вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV відповідач повинен за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007     року, з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року   нарахувати позивачу  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.  

В поданій до суду заяві Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вказує на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2008 року до 31.12.2009 року. Отже,  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 4, 6,10,11, 15, 60,213-215 ЦПК України, суд,-  

в и р і ш и в :    

Позов   ОСОБА_1   задовольнити   частково   .  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до  порушення прав   ОСОБА_1   на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії за період   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007     року, з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року   .  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»   з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007     року, з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року   та виплатити різницю між виплаченими та невиплаченими сумами підвищення до пенсії за вказаний період.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на користь   ОСОБА_1   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 27 (двадцять сім) гривень 50 копійок..  

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя:             К.Ш. Харабадзе