Справа № 22ц – 6736/2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції Слободян Н.П.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.
У Х В А Л А
іменем України
12 серпня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого: Дьоміної О.О.
Суддів: Малорода О.І., Сліпченка О.І.
при секретарі: Вішик О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київській області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії по інвалідності, стягнення перерахованих коштів,-
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2010 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов – визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку та виплаті пенсії, та зобов’язав УПФУ в Іванківському районі провести перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком починаючи з 06.10.2008 року.
Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв’язку із чим спір вирішений невірно.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 6, 9). Позивач перебуває на обліку в Пенсійного фонду України в іванківському районі і одержує пенсію по інвалідності.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі інвалідам другої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
ОСОБА_3 оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувала пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України ).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить вимогам ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік" , зокрема п. 28 розділу 2 зазначеного Закону, яким було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру пенсії та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов’язаної з впливом аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, пільг, захисту речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у межах строку звернення до суду.
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді: