ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

« 05»  серпня 2010  року                                                                          м. Сімферополь

Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Топчий В.М., розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову  судді Бахчисарайського районного  суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року про притягнення  

ОСОБА_3  , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП,

                                                     В С Т А Н О В И ЛА:

        Постановою судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3  притягнуто до адміністративної  відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП  та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на  один рік за те, що він 15.06.2010 року о 22 год. 00 хв. на вул. Набережна, 3  в с. Піщане Бахчисарайського району керував транспортним засобом  ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.    

       В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП. Стверджує, що у стані алкогольного сп’яніння не знаходився, що підтверджується висновком медичного огляду від 16.06.2010 року; від медичного огляду не відмовлявся. Посилається на порушення вимог ст. 268 КпАП, так як суддя не задовольнив його клопотання про перенесення розгляду справи з метою звернення до адвоката.  

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав апеляцію, приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

             Винуватість ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15.06.2010 року № АК 221875, згідно з яким ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками сп’яніння /запах алкоголю з порожнини рота/. У присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4,  відмовився від проходження в медичному закладі огляду на стан сп’яніння. З  протоколом  про адміністративне правопорушення згоден (а.с. 1). З пояснень  ОСОБА_3 вбачається, що він  підтвердив факт вживання  алкоголю,  до працівників зауважень не має, від медичного огляду відмовився (а.с. 2). Вказані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які зазначили, що ОСОБА_3  від медичного огляду відмовився,  погодився з тим, що вживав спиртні напої  (а.с.  а.с. 3, 4).  

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення  складено з невірним відображенням фактів події, свого підтвердження не знайшли.  

                   Згідно з  п.27  постанови Пленуму Верховного Суду України  від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування  судами  України законодавства у справах про  деякі  злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні  правопорушення на транспорті» та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану  алкогольного, наркотичного чи іншого  сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду ( затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103) стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, і якщо  водій  ухиляється від огляду, в присутності двох свідків, при наявності ознак сп’яніння, це є підставою  для притягнення його до  адміністративної відповідальності.  

             У даному випадку ОСОБА_3 відмовився від огляду в закладі охорони здоров’я, зазначивши це у своїх власноруч написаних ним поясненнях. Наданий ОСОБА_3 висновок спеціаліста медичного огляду, складений у відсутності працівника міліції після спливу двохгодинного часу, тобто 16.06.2010 року о 01 год. 05 хв., не відповідає вимогам ч.4 ст.266 КпАП та згідно з ч.5 цієї статті вважається недійсним.    

  Тому доводи апелянта про те, що  співробітниками ДПС було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП, спростовуються викладеними вище матеріалами справи.  

Під час розгляду справи не було встановлено неправильне застосування  норм матеріального або порушення норм процесуального права.  

 Не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення суддею вимог ст. 268 КпАП. Суддею правильно зазначено, що ОСОБА_3 було сповіщено про місце та час розгляду справи в суді, і з 15.06.2010 року до 06.07.2010 року він мав достатньо часу для звернення за юридичною допомогою до адвоката.    

               При розгляді справи  про адміністративне правопорушення  судом першої інстанції з’ясовані всі обставини, передбачені ст. 280 КпАП. Адміністративне стягнення накладено з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, обставин, що пом’якшують  і обтяжують відповідальність.  

                   Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

                                                     П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  06 липня 2010 року  щодо нього – без змін.

      Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

 Суддя судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду АР Крим В.М.Топчий