Справа №2-130/10

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

заочне рішення  

 19 травня 2010 року                                                                          

                                 Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Локтіонової О.В.,

при секретарі – Федоровській Л.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном,-

 У С Т А Н О В И В:

 В грудні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила заборонити відповідачці створювати їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою в садовому товаристві «Інгул» Жовтневого району Миколаївської області.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала і в його обґрунтування  пояснила, що в 1988 році її батько ОСОБА_4 отримав у користування земельну ділянку №17, яка розташована в садівничо-виноградарському товаристві «Інгул» (далі – СВТ «Інгул») в межах Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. В 1991 році батько розлучився з її матір’ю і став проживати разом з відповідачкою. На вказаній земельній ділянці її батько побудував садовий будинок. Влітку він та ОСОБА_3 проживали  в ньому. В 2001 році її батько вийшов із членів товариства на її користь і з цього часу вона стала членом СВТ «Інгул» і користувачем земельної ділянки №17. Оскільки в правлінні товариства знали прізвище батька, то їй видали садову книжку на прізвище ОСОБА_4, а не ОСОБА_1. В 2002 році її батько захворів і останні чотири роки проживав у неї.  

В 2007 році вона почала збирати документи для оформлення приватизації землі. В 2008 році вона отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. 01 лютого 2009 року її батько ОСОБА_4 помер. Через сорок днів після смерті останнього відповідачка вигнала її з дачної ділянки. Після чого вона звернулася до працівників міліції з проханням допомогти їй примусити відповідачку звільнити її власність. ОСОБА_3 відмовилася добровільно звільняти займане нею приміщення та змінила замки. На теперішній час вона боїться їздити на свою дачу, так як відповідачка їй постійно погрожує, тому вона змушена звернутися до суду та просить її позов задовольнити, заборонивши відповідачці користуватися земельною ділянкою та побудованим на ній садовим будинком та зобов’язати її звільнити належну їй на праві власності земельну ділянку.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, не повідомивши причину неявки, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На підставі ч.4 ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що в 1988 році ОСОБА_4 був прийнятий у члени СВТ «Інгул» і отримав у користування земельну ділянку №24, що підтверджується довідкою товариства №13 від 22.01.1988 р. і членською книжкою садовода (а.с.69-71).  

Відповідно до членської книжки садовода ОСОБА_5 з 08.07.2001 року є членом вищезазначеного товариства та регулярно сплачує членські внески (а.с.9,33). Відповідно до свідоцтв про укладення шлюбу, його розірвання та довідки Ленінського відділу реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції позивачка до одруження з ОСОБА_1 мала прізвище – ОСОБА_5 (а.с.12,13,15). Згідно з свідоцтвом про народження батьком позивачки є ОСОБА_4 (а.с.72), який згідно з свідоцтвом про смерть помер 01 лютого 2009 року (а.с.14).  

З довідки СВТ «Інгул» №50 від 29.09.2007 року вбачається, що ОСОБА_5 є членом садового товариства СТ «Інгул» і користується наданою їй 18.06.2000 року земельною ділянкою №17 площею 0,04 га (а.с.67).

08 жовтня 2007 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області було прийнято розпорядження №676-р про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення садівництва, в тому числі і ОСОБА_1 ділянку №17 в СВТ «Інгул» (а.с.52).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 18.03.2008 року ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка №17 площею 0,0400 га для ведення садівництва в СВТ «Інгул в межах території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (а.с.8).  

З довідки СВТ «Інгул» №9 від 30.03.2010 р. вбачається, що в 1987-1988 роках батько позивачки – ОСОБА_4 був прийнятий у члени товариства і йому була надана земельна ділянка №24. Нумерація цієї ділянки згодом змінювалася. У 2008 році загальні збори знову змінили її номер. На даний час в будинку №9 по вул.Виноградній проживає ОСОБА_3. За цю ділянку у 2009 році сплачували внески і позивачка і відповідачка (а.с.33).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_6 – бувшого голови СВТ «Інгул» від 27.03.2010 р., наданої разом з довідкою товариства від 30.03.2010 р. №9, в товаристві з 2001 року по вул.Виноградній номер ділянки позивачки змінювався чотири рази. Він мав номери – 24, 23, 17 і зараз 9 (а.с.34).

Те, що номер цієї ділянки неодноразово змінювався видно і із копії плану організації території СВТ «Інгул» (а.с.55).

Згідно схематичного креслення погодження меж та довідки СВТ «Інгул» на момент підготовлення технічної документації та державного акту на землю земельна ділянка позивачки мала номер – 17 (а.с.56,62).  

На підставі викладеного судом встановлено, що земельна ділянка з садовим будинком  по вул.Виноградній №9 в СВТ «Інгул», де зараз проживає ОСОБА_3, і земельна ділянка №17 в цьому товаристві, на яку позивачці виданий державний акт на землю, це одна й та сама ділянка. Садівничо-виноградарське товариство «Інгул» у квітні 2008 року, вже після отримання позивачкою державного акту на землю, без повідомлення її про це змінило нумерацію цієї ділянки.  

Аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки згідно державного акту на право власності на землю вона є власником земельної ділянки №17, яка зараз згідно довідки товариства має номер 9 і, де зараз без відповідних правових підстав проживає і користується нею та садовим будинком ОСОБА_3, адже згідно з ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав може бути припинення дії, яка порушує право.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки сплачений нею судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.  

 Керуючись ст.ст. 209, 212-215,226 ЦПК України, суд

   В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_3 звільнити належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку №17 площею 0,04 га в садівничо-виноградарському товаристві «Інгул», розташовану в межах території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та заборонити користуватися нею та побудованим на ній садовим будинком.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

     Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.  

           Суддя                                                                             О.В.Локтіонова