ЖОВТНЕВИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

 Справа № 2-379/10

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

 16 червня 2010 року                              

                              Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:               головуючого – судді Локтіонової О.В.,

при секретарі – Федоровській Л.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – служби у справах дітей Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області – Осауленко І.Є.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення,  

  В С Т А Н О В И В:  

 02 березня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить виселити відповідача з домоволодіння АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який 14 вересня 2005 року був розірваний. Від даного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати з нею та дітьми у вищевказаному житловому будинку, який належить її неповнолітнім дітям на праві спільної часткової власності. Не дивлячись на те, що відповідач прописаний за іншою адресою та їх шлюб розірваний, спільного господарства не ведуть, відповідач в добровільному порядку не бажає виселятися із вказаного житлового будинку. Крім того ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та в присутності дітей постійно принижує її, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, що негативно впливає на психіку дітей, в зв’язку з чим позивачка змушена звернутися до суду про його виселення в судовому порядку на підставі ст.116 ЖК України.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснивши про вищевикладене і просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що їх шлюб з позивачкою було розірвано, але так як у них є діти, то він бажає приймати участь у їх вихованні. Вони з позивачкою мешкають у різних кімнатах і він не влаштовує скандали. Позивачка сама їх провокує, оскільки не хоче, щоб він з нею жив.  

Представник третьої особи   – служби у справах дітей Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області просив позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_6   в судовому засіданні пояснила, що вона проживає з позивачкою по сусідству по АДРЕСА_2. Вона неодноразово була свідком того, як ОСОБА_7 в присутності своїх дітей бив позивачку, виражався на її адресу нецензурною лайкою, не звертаючи увагу на крики та сльози своїх дітей.  

Свідок ОСОБА_8   в судовому засіданні пояснила, що відповідач є її рідним сином. Коли доньці позивачки було два роки, то сторони по справі мешкали у неї. Потім за гроші позивачки та її гроші, які вона їй позичила, вони купили будинок у с.Бармашове. Згодом позивачка віддала їй борг за будинок. Його вона оформила на себе, так як не думала, що це має якесь значення. Позивачка на це образилась і на деякий час уїхала жити до своїх батьків. Сказала, що повернеться, коли вона віддасть їй будинок. Тому вона подарувала будинок АДРЕСА_1 своїм онукам – дітям позивачки і відповідача. Рік назад вона була у них в гостях. Позивачка не скаржилася на поведінку її сина.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

З свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. Їх батьками є сторони по справі (а.с.8,9).

З свідоцтва про розірвання шлюбу видно, що 14 вересня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.15).

Відповідно до технічного паспорту від 23.11.1995 року і витягу з реєстру права власності від 16.11.2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4  на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області (а.с.16,17), який їм на підставі договору дарування від 01 жовтня 2009 року подарувала ОСОБА_8 (а.с.18).

Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області №656-р від 14.09.2009 р. ОСОБА_1 був наданий дозвіл на прийняття у дар будинку від імені її малолітніх дітей та на неї покладена відповідальність за порушення законодавства щодо захисту майнових прав дітей (а.с.14).

Згідно довідок виконавчого комітету Бармашівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 25.12.2009 року №880, від 02.02.2010 р. №99, від 12.04.2010 р. №609, від 16.04.2010 р. №617 ОСОБА_2 на території сільської ради не зареєстрований, але проживає в АДРЕСА_1 з 02.09.2006 року. За вказаною адресою зареєстрована позивачка з дітьми – ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.10,11,32,33). Відповідач відповідно до його паспорта зареєстрований з 07.07.1992 р. в АДРЕСА_3 (а.с.26).

В січні і лютому 2010 року позивачка зверталася до виконкому сільської ради та дільничного інспектора міліції з приводу негативної поведінки її чоловіка в сім’ї, а саме спричинення їй тілесних ушкоджень. 01.03.2010 р. дільничний інспектор дав їй направлення до бюро судово-медичних експертиз у зв’язку з спричиненням їй відповідачем тілесних ушкоджень, однак вона туди не поїхала, оскільки не хоче, щоб відповідача притягнули до кримінальної відповідальності (а.с.12,20,31).

10.03.2010 р. дільничним інспектором Жовтневого РВ УМВС України у Миколаївській області було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідача щодо влаштування 06.03.2010 р. за місцем проживання сімейного скандалу, оскільки в його діях є склад адміністративного правопорушення (а.с.34). За зазначеним фактом ОСОБА_2 Жовтневим районним судом Миколаївської області 02.04.2010р. та 26.04.2010р. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП – злісна непокора законній вимозі працівника міліції та за ч.1 ст.173-2 КУпАП – вчинення насильства в сім’ї (а.с.55,56).

З довідки сільської ради від 20.04.2010 р. та характеристики на відповідача вбачається, що до них неодноразово надходили усні скарги від імені ОСОБА_1 на відповідача з приводу сварок в сім’ї та спричинення їй тілесних пошкоджень. Сім’ю неодноразово відвідував голова сільської ради і працівники міліції, проводили бесіди з ОСОБА_2 щодо його протиправної поведінки (а.с.46,47).

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 відповідач постійно зловживає спиртними напоями та в присутності дітей принижує позивачку, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, що негативно впливає на психіку дітей (а.с.60,64,68,74).

Згідно з ч.2 ст.154 Сімейного кодексу України батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.  

Згідно з ст.ст.116, 157 ЖК України членів сім’ї власника жилого будинку може бути виселено, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачає, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).  

Аналізуючи зібрані по справі докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, яка є матір’ю малолітніх власників жилого будинку АДРЕСА_1 Жовтневого району Миколаївської області, підлягають задоволенню. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач систематично порушував правила співжиття у вищенаведеному будинку, що підтверджується вищезазначеними доказами, а отже він підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

 Керуючись ст.ст.208,209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:  

Позов ОСОБА_1 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 із належного на праві приватної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

На рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення й апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                   Суддя                            О.В. Локтіонова