Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 серпня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Собіни І.М., Пашкевича О.О.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистого немайнового права,
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 18 грудня 2009 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача 10 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди та 16 гривень понесених судових витрат.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, де посилався на порушення місцевим судом норм матеріального права та невідповідність зроблених висновків обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що оскаржуване рішення суперечить положенням п.п. 15 і 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Вважав, що інформація, зазначена у його позові, датованому 18 жовтня 2008 року, не порушила право особи і не може бути підставою для захисту честі та гідності ОСОБА_2. Тому переконаний про неправосудність оскаржуваного рішення суду першої інстанції через безпідставність позовних вимог ОСОБА_2.
З наведених міркувань просив скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2009 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_1 і його представник в судове засідання не з’явились, подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
ОСОБА_2 та її представник, бувши належним чином повідомленими в порядку ст.ст. 76, 77 ЦПК України про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились; про поважність причин своєї неявки не повідомили.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи із ОСОБА_1 на користь позивача моральну шкоду за завданий наклеп, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у раніше поданій до суду позовній заяві зазначав про поширення ОСОБА_2 неправдивої інформації щодо нього, внаслідок чого у неї виникли моральні страждання, чим було спричинено моральну шкоду.
Між тим, з досягнутими міським судом висновками не може погодитися колегія
Справа №22-962-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Доля В.А.
Категорія: 38. 39 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
суддів, оскільки вони суперечать матеріалам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 21 жовтня 2008 року до Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, що датований ним 18 жовтня 2008 року. Позивач просив суд зобов’язати відповідача спростувати неправдиву інформацію щодо нього, наведену у заяві ОСОБА_2 від 21 травня 2008 року, що адресована Державній податковій адміністрації України в Рівненській області, позаяк ця інформація принижує його честь та гідність. Способом спростування обрав письмове звернення відповідача до керівника зазначеного державного органу з обґрунтуванням недостовірності вказаної інформації та вибачення перед ОСОБА_1. У зв’язку з порушенням його особистих немайнових прав просив також стягнути із відповідача на його користь 10 000 гривень заподіяної моральної шкоди.
20 листопада 2008 року Рівненським міським судом вказану позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду за відповідним клопотанням позивача, ухвала про що набрала законної сили.
ОСОБА_2, вважаючи, що інформація, викладена ОСОБА_1 у своєму позові, є фактичним наклепом на неї, через що вона зазнала моральних страждань, звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначила у 10 гривень, з чим погодився суд попередньої інстанції.
Приходячи до висновку про скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, колегія суддів виходила з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦК України – відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність , право на недоторканність особистого і сімейного житт я, право на повагу до гідності та честі , право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Безперечно вбачається, що інформація, яка, за переконанням ОСОБА_2, є наклепом, була викладена у позовній заяві, за якою було відкрито провадження у справі і яка згодом залишена судом без розгляду. Очевидним колегія суддів знаходить те, що ця інформація об’єктивно носила зміст обґрунтування ОСОБА_1 факту порушення, на його думку, особистого немайнового права, а заявлені позовні вимоги зводились до захисту вказаного цивільного права.
В той же час, відповідно до абзацу третього п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» - інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред’явленого позову і стосувалася його предмета , була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Тому за таких обставин факту порушення особистого немайнового права ОСОБА_2 у спосіб пред’явлення до неї ОСОБА_1 позову про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди апеляційний суд не вбачає, оскільки останній мав за мету не поширення недостовірної інформації, а лише захистити своє особисте немайнове право, яке, як вважав, порушене ОСОБА_2 у зв’язку з її зверненням до керівника державного органу, де він проходив публічну службу.
Положеннями ст. 280 ЦК України передбачено право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено , на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди в разі її заподіяння .
Оскільки зазначене цивільне право ОСОБА_2 відповідачем порушено не було, тому підстав для наявності та відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь позивача колегія суддів не знаходить.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню.
На підставі ч. 1 ст. 270, ст. 280 ЦК України, абзацу третього п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Рівненського міського суду від 18 грудня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистого немайнового права.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: