Справа 7658 Голов. 1 інств. Тітова Т.А.
Категорія 48 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
6 липня 2010року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді Єлгазіна Л.П., Постолова В.Г.
секретар Лєдовськая О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
з апеляційною скаргою позивача
на рішення Добропільського міськрайонного суду від 14 квітня 2010 року.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін , представника позивача –ОСОБА_4, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 14 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено, з чим не погодилася позивач і у апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати, ухвалити рішення про задоволення її позову , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи , вимогам норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 180 , 182, 184 ,185 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів , наявність у платника аліментів інших дітей ,непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки, інші обставини, що мають істотне значення. .
Зі справи видно , що позивач 4.01.2010 року ( а..с1) звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів по ј частці доходів , а потім вточнила вимоги і в заяві від 5.03.20101 року ( а..с20) просила стягнути по 1\2 частці доходів щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 .
Відмовляючи у задоволенні позову , суд 1 інстанції виходив з того , що позивач добровільно виплачує аліменти на утримання дитини ,що підтверджено поясненнями сторін та іншими матеріалами справи, у розмірі , який відповідає матеріальному становищу відповідача , врахував і обов ’язок позивача утримувати дитину, а тому не знайшов підстав для стягнення аліментів .
З висновками суду погодитись неможливо .
За матеріалами справи сторони записані батьками в свідоцтві про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.3
),який народився від шлюбу сторін ( а..с4) та проживає з матір’ю, наразі сторони розірвали шлюб, відповідач на підставі особистої заяви за місцем роботи з грудня 2009 року платить аліменти на утримання сина ( а.с.49,14) по 1\4 частки заробітку ( доходу) щомісячно.
Згідно ч. 2 ст. 181 СК України передбачено , що способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Домовленість сторін( договір ) щодо сплати аліментів на утримання дитини , як убачається з матеріалів справи відсутяі , позивачка просила стягнути 1\2 частку доходів , а відповідач добровільно сплачував 1\4 частку.
Відповідно до роз’яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства материнства , стягнення аліментів» відсутність домовленості є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них , з ким проживає дитина.
Визначаючи розмір аліментів, апеляційний суд виходить з вимог закону - главі 14 Сімейного Кодексу України , якою передбачено можливість захисту порушеного права дитини отримувати утримання від обох батьків , потреби дитини у наданні матеріальної допомоги, достатній для задоволення розумних потреб дитини , доходів відповідача та вважає за необхідне визначити розмір аліментів , які слід стягнути з відповідача – по 1\4всіх видів доходу щомісячно , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. і судовий збір у сумі 51 грн. ( із розрахунку зарплати відповідача 3526,9563 Х 0,25 % Х 6 місяців - а.с. 5 )
Керуючись ст. 303ч.1 ,309 ч. 1 п)3, п)4 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 4 січня 2010 року, по 1\4частці зарплати (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , до досягнення дитиною повноліття .
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у сумі 171 грн.
Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_7 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, по 1\2частці зарплати (доходів) щомісячно .
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення. .
Головуючий Судді