Справа 8927 Голов. в 1 інстанц.Чинчин О,В.
Категорія 26 Доповідач Зубова Л.М.
Ухвала
Іменем України
6 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді Єлгазіна Л.П., Постолова В.Г.
секретар Лєдовськая О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в Петровському районі м. Донецька ( далі -Фонд)
про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою відповідача
на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 11 травня 2010 року .
Заслухавши доповідача, пояснення представника Фогду Петрушкевич М.В., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 11 травня 2010 року позов задоволений частково , за рахунок відповідача позивачеві відшкодовано 18 000 грн. моральної шкоди , завданої при виконанні трудових обов 'язків, з чим не погодився відповідач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неналежну оцінку з боку суду фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, вважав, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справі.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів , речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно роз'яснень , що містить п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Розрішаючи спір, суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли, вірно застосував Закон України України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюння, які спричинили втрату працездатності", встановив та з цього виходив , що за висновками МСЕК від 14.05.2003 року та 19.06.2003 року ( а. с. 17) позивачеві вперше безстроково встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання та 10 % внаслідок травми , що підтверджено також актом розслідування хронічного професійного захворювання від 21.04.2003 року ( а.с.16) та актом про нещасний випадок від 14.09.2002 року.
За матеріалами справи позивач послався і надав відповідні письмові докази , що за станом здоров'я , він змушений постійно лікуватися , витрачати додаткові кошти на лікування, за висновком МСЕК позивач потребує постійного спостереження у лікаря, йому протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах ( а..с17), 15.05.2003 року позивача звільнено з роботи за п)2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я( а.с.10), змінився його соціальний статус , психологічно він відчуває дискомфорт - з цими обставинами пов'язував завдання йому моральної шкоди і їх суд врахував при визначенні розміру відшкодування та керувався встановленими законом принципами виваженості та розумності , тому підставно визначив для відшкодування 18 000 грн. .
Доводи апелянта про недоведеність позову спростовані сукупністю досліджених судом 1 інстанції узгоджених між собою доказів про завдання позивачеві стійкої втрати працездатності. .
Не мають правового значення як підстава для звільнення від відповідальності за завдання моральної шкоди доводи відповідача про здійснення позивачеві страхових виплат, передбачених законом та несплату підприємством передбачених законом страхових тарифів до Фонду і , наявність недоїмки по цих платежах.
Оскільки доказами завдання моральної шкоди можуть бути будь-які докази , передбачені ст. 57 ЦПК України , а позивач такі докази надав про завдання йому стійкої втрати працездатності і суд оцінив їх у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, то не впливають на правильність висновків суду доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутній висновок МСЕК про завдання позивачеві моральної шкоди .
Керуючись ст. 308, 303 ч. 1 ЦПК України , апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді