Справа 22-993/2007                          Головуючий першої інстанції Бескровна О.Л.

Категорія 5                                         Доповідач Денисенко Л.Л.

УХВАЛА Іменем України

26 лютого 2007 року              Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого ДенисенкоЛ.Л.

суддів Лоленко А.В. Стратіло В.І.

при секретарі Проляпа О.В. з участю:

позивачки ОСОБА_1. відповідачки ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Донецька

від 15 листопада 2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, автогаражного кооперативу „Шахтар", Куйбишевської районної ради м.Донецька про визнання рішення правління гаражного кооперативу „Шахтар" про переоформлення автогаражу, ордера на автогараж, заповіту недійсними, визнання права власності на автогараж.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 15 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним рішення правління автогаража „Шахтар" від 25 вересня 1997 року про прийняття в члени автогаражного кооперативу ОСОБА_2 та переоформлення на неї гаражного боксу НОМЕР_1.

Визнано недійсним ордера №НОМЕР_2, виданого Куйбишевською районною радою м.Донецька на ім"я ОСОБА_2 на право зайняття боксу НОМЕР_1 у гаражному кооперативі „Шахтар".

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 23 вересня 1997 року на ім"я ОСОБА_2, посвідченого секретарем виконкому Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі під № 154 відмовлено.

В частині позову про визнання права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі „Шахтар", розташованому по АДРЕСА_1 в м.Донецьку за ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просе рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2006 року в частині відмови їй у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту на автогараж і визнання її права власності на автогараж в кооперативі „Шахтар" скасувати, визнати заповіт ОСОБА_3. від 23 вересня 1997 року недійсним та визнати її право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 в автогаражному кооперативі „Шахтар" посилаючись на те, що ОСОБА_2. відмовилась від усіх своїх позовних вимог, тим самим вона сама визнала недійсними як переоформлення автогаража так і заповіта. Крім того ще у травні 1999 році вона зверталась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, але не з її вини позовна заява втрачена судом, тому вона просила визнати пропуск позовної давності з поважної причини.

В іншій частині рішення суду не оспорюється.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що мате сторін ОСОБА_3 на час подачи заяви про переоформлення спірного автогаража в кооперативі „Шахтар" на дочку ОСОБА_2., складення заповіту від 23 вересня 1997 року за станом здоров"я не могла розуміти значення своїх дій і нести за них відповідальність. Тому суд визнав недійсними рішення правління автогаражного кооперативу „Шахтар" від 25 вересня 1997 року про переоформлення автогаража на ім"я ОСОБА_2., ордера від 11 листопада 1997 року №1936 на користування боксом НОМЕР_1 в автогражі „Шахтар". В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання недійсним заповіту від 23 вересня 1997 року суд виходив з того, що справа розглядалась в суді неодноразово з серпня 1998 року, ОСОБА_1. знала, що на автогараж є заповіт, але не заявляла позов про визнання недійсним заповіту та ніколи не вказувала, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не розглянуто судом, не представлено доказів, що такий позов заявлявся. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту також відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності ОСОБА_1. на автогараж.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.71 ЦК України /1963 p./ загальний  строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено /позовна давність/, встановлюється в три роки.

Згідно вимог ст.80 ЦК України /1963 p./ закінчення строку позовної давності до пред"явлення позову є підставою для відмови в позові.

Матеріалами справи встановлено, що справа розглядається у суді з серпня 1998 року спочатку з позовом про усунення перешкод у користуванні гаражом звернулась ОСОБА_2., у вересні 1998 року ОСОБА_1. звернулась з позовом про визнання недійсним переоформлення автогаража. Справа розглядалась неодноразово. Позивачка ОСОБА_1. неодноразово доповнювала свої позовні вимоги, але ніколи вона не заявляла вимог про визнання недійсним заповта і тільки 17 березня 2006 року ОСОБА_1. звернулась з таким позовом і з заявою про визнання пропуску позовної давності з поважної причини. При подачи позову ОСОБА_1. посилалась на те, що вона ще у травні 1999 року подавала до суду позов про визнання заповіту недійсним, але її позов втрачено. Однак суд правильно не взяв до уваги доводи ОСОБА_1., оскільки позовна заява не зареєстрова у суді, а на представленій копії позовної заяви також відсутні дані

про реєстрацію заяви в суді. Інших доводів пропуску строку на звернення до суду з позовом ОСОБА_1. не наводила. Тому суд обгрунтованно визнав відсутність поважних причин для поновлення строку на звернення до суду.

Позивачка не представила додаткових доказів, які б спростовували висновок суду.

Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.

Керуючись.ст.ст.307,308,315 ЦПК України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 15 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.